"Не можу повідомити гарних новин": Каллас — про 20-й пакет санкцій проти РФ та 90 мільярдів євро позики для України
Ну що, пораділи, що в кацапів зле? А тепер посумуємо, що у нас теж з гарними новинами не дуже.
Висока представниця ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас заявила, що європейський блок все ще працює над ухваленням 20-го пакета антиросійських санкцій та наданням 90 мільярдів євро позики для України. Вона зазначила, що поки не може повідомити "гарних новин" з цього приводу.
Про це вона сказала під час спілкування з журналістами в Бучі 31 березня, повідомили Суспільному у МЗС України.
"Так, у нас є деякі перешкоди на шляху щодо 20-го санкційного пакета, а також щодо виплати позики. Робота над їхнім подоланням триває, але, на жаль, сьогодні я не можу повідомити гарних новин. Ми все ще працюємо і сподіваємося, що отримаємо це рішення на наступній Європейській раді", – сказала голова європейської дипломатії.
20-й пакет санкцій проти РФ у ЄС сподівались запровадити ще в день четвертих роковин повномасштабного російського вторгнення 24 лютого. Втім, його ветує Угорщина, а до неї приєдналась й Словаччина.
Кредит ЄС для України на 90 мільярдів євро блокує угорський уряд, який вимагає від Києва відновити транзит нафти трубопроводом "Дружба", що зупинився після пошкодження російським обстрілом.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Ну що, пораділи, що в кацапів зле? А тепер посумуємо, що у нас теж з гарними новинами не дуже.
Висока представниця ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кая Каллас заявила, що європейський блок все ще працює над ухваленням 20-го пакета антиросійських санкцій та наданням 90 мільярдів євро позики для України. Вона зазначила, що поки не може повідомити "гарних новин" з цього приводу.
Про це вона сказала під час спілкування з журналістами в Бучі 31 березня, повідомили Суспільному у МЗС України.
"Так, у нас є деякі перешкоди на шляху щодо 20-го санкційного пакета, а також щодо виплати позики. Робота над їхнім подоланням триває, але, на жаль, сьогодні я не можу повідомити гарних новин. Ми все ще працюємо і сподіваємося, що отримаємо це рішення на наступній Європейській раді", – сказала голова європейської дипломатії.
20-й пакет санкцій проти РФ у ЄС сподівались запровадити ще в день четвертих роковин повномасштабного російського вторгнення 24 лютого. Втім, його ветує Угорщина, а до неї приєдналась й Словаччина.
Кредит ЄС для України на 90 мільярдів євро блокує угорський уряд, який вимагає від Києва відновити транзит нафти трубопроводом "Дружба", що зупинився після пошкодження російським обстрілом.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
😈🏭Атаки України на балтійські порти обвалили експорт російської нафти. Тижневі відвантаження з Балтики впали до найнижчого рівня від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну - Bloomberg
Російський експорт нафти різко скоротився після серії нищівних ударів дронів по ключових портах РФ. Унаслідок цього морські поставки опустилися до найнижчого рівня більш ніж за рік, а надходження до воєнної скарбниці Кремля зазнали відчутного удару. Відвантаження з балтійських портів виявилися найменшими відтоді, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.
Повторні атаки на нафтові термінали в Приморську та Усть-Лузі спричинили пожежі на резервуарах і фактично зупинили навантаження на значну частину минулого тижня. У результаті потоки через ці порти скоротилися приблизно до третини від рівня попереднього тижня, а доходи Москви від експорту нафти зменшилися більш ніж на $1 млрд.
Ці удари відбулися саме в той момент, коли Кремль почав заробляти більше на тлі війни на Близькому Сході. Через неї ціни на російську нафту за місяць більш ніж подвоїлися, а експорт пішов у дорожчий ринок. Водночас Україна не демонструє наміру послаблювати удари, попри тиск з боку частини міжнародних партнерів, навіть коли світові нафтові потоки потерпають від фактичного блокування Ормузької протоки.
За тиждень добовий експорт російської сирої нафти знизився на 1,75 млн барелів — до 2,32 млн барелів на добу. Втім, якщо дивитися на чотиритижневий середній показник, падіння виглядає дещо м’якшим: за 28 днів до 29 березня відвантаження скоротилися на 280 тис. барелів на добу — до 3,31 млн. Це найнижчий рівень за два місяці.
Водночас спад морських потоків збігся зі сплеском поставок із танкерів, які раніше простоювали в морі з російською нафтою на борту. Обсяг нафти, що прибув до Індії цього місяця, підскочив майже до 1,7 млн барелів на добу проти приблизно 1,1 млн у лютому. Це сталося після того, як США видали винятки, що дозволили купувати російську нафту, завантажену на танкери до 12 березня.
Унаслідок цього почали зменшуватися накопичені в морі запаси російської нафти, які в січні сягали близько 140 млн барелів. Станом на неділю їхній обсяг опустився нижче 120 млн барелів, оскільки поставки споживачам випереджали нові відвантаження.
Росія також знаходить нових покупців. За даними відстеження суден, Філіппіни прийняли дві партії тихоокеанської нафти сорту ESPO — це перші російські поставки до країни з 2021 року.
Поставки сирої нафти
За тиждень до 29 березня 22 танкери завантажили 16,23 млн барелів російської сирої нафти, свідчать дані відстеження суден та звіти портових агентів. Для порівняння: тижнем раніше 37 суден вивезли 28,5 млн барелів.
У середньодобовому вимірі обсяги експорту за цей тиждень впали до 2,32 млн барелів на добу. Це приблизно на 1,75 млн менше, ніж тижнем раніше, і найнижчий показник із лютого 2025 року.
Причиною стали численні удари українських дронів по Приморську та Усть-Лузі, які на значну частину тижня паралізували відвантаження. Сукупний експорт із цих двох портів опустився до найнижчого рівня за весь період спостережень від початку 2022 року.
Крім того, чотириденна пауза в навантаженні у тихоокеанському порту Козьміно може свідчити про тимчасову зупинку поставок через технічне обслуговування.
Потоки залишаються дуже волатильними: на них впливають погода, ремонтні роботи, санкції та графік відвантажень.
Вартість експорту
Якщо брати чотиритижневу середню, валова вартість російського нафтового експорту за 28 днів до 29 березня зросла до $1,79 млрд на тиждень проти $1,7 млрд у період до 22 березня. Це найвищий показник із травня 2024 року: зростання цін більш ніж компенсувало падіння фізичних обсягів поставок.
Втім, у тижневому вимірі доходи все одно різко скоротилися. За сім днів до 29 березня експорт приніс у середньому близько $1,44 млрд — це на $1 млрд менше, ніж тижнем раніше.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Російський експорт нафти різко скоротився після серії нищівних ударів дронів по ключових портах РФ. Унаслідок цього морські поставки опустилися до найнижчого рівня більш ніж за рік, а надходження до воєнної скарбниці Кремля зазнали відчутного удару. Відвантаження з балтійських портів виявилися найменшими відтоді, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.
Повторні атаки на нафтові термінали в Приморську та Усть-Лузі спричинили пожежі на резервуарах і фактично зупинили навантаження на значну частину минулого тижня. У результаті потоки через ці порти скоротилися приблизно до третини від рівня попереднього тижня, а доходи Москви від експорту нафти зменшилися більш ніж на $1 млрд.
Ці удари відбулися саме в той момент, коли Кремль почав заробляти більше на тлі війни на Близькому Сході. Через неї ціни на російську нафту за місяць більш ніж подвоїлися, а експорт пішов у дорожчий ринок. Водночас Україна не демонструє наміру послаблювати удари, попри тиск з боку частини міжнародних партнерів, навіть коли світові нафтові потоки потерпають від фактичного блокування Ормузької протоки.
За тиждень добовий експорт російської сирої нафти знизився на 1,75 млн барелів — до 2,32 млн барелів на добу. Втім, якщо дивитися на чотиритижневий середній показник, падіння виглядає дещо м’якшим: за 28 днів до 29 березня відвантаження скоротилися на 280 тис. барелів на добу — до 3,31 млн. Це найнижчий рівень за два місяці.
Водночас спад морських потоків збігся зі сплеском поставок із танкерів, які раніше простоювали в морі з російською нафтою на борту. Обсяг нафти, що прибув до Індії цього місяця, підскочив майже до 1,7 млн барелів на добу проти приблизно 1,1 млн у лютому. Це сталося після того, як США видали винятки, що дозволили купувати російську нафту, завантажену на танкери до 12 березня.
Унаслідок цього почали зменшуватися накопичені в морі запаси російської нафти, які в січні сягали близько 140 млн барелів. Станом на неділю їхній обсяг опустився нижче 120 млн барелів, оскільки поставки споживачам випереджали нові відвантаження.
Росія також знаходить нових покупців. За даними відстеження суден, Філіппіни прийняли дві партії тихоокеанської нафти сорту ESPO — це перші російські поставки до країни з 2021 року.
Поставки сирої нафти
За тиждень до 29 березня 22 танкери завантажили 16,23 млн барелів російської сирої нафти, свідчать дані відстеження суден та звіти портових агентів. Для порівняння: тижнем раніше 37 суден вивезли 28,5 млн барелів.
У середньодобовому вимірі обсяги експорту за цей тиждень впали до 2,32 млн барелів на добу. Це приблизно на 1,75 млн менше, ніж тижнем раніше, і найнижчий показник із лютого 2025 року.
Причиною стали численні удари українських дронів по Приморську та Усть-Лузі, які на значну частину тижня паралізували відвантаження. Сукупний експорт із цих двох портів опустився до найнижчого рівня за весь період спостережень від початку 2022 року.
Крім того, чотириденна пауза в навантаженні у тихоокеанському порту Козьміно може свідчити про тимчасову зупинку поставок через технічне обслуговування.
Потоки залишаються дуже волатильними: на них впливають погода, ремонтні роботи, санкції та графік відвантажень.
Вартість експорту
Якщо брати чотиритижневу середню, валова вартість російського нафтового експорту за 28 днів до 29 березня зросла до $1,79 млрд на тиждень проти $1,7 млрд у період до 22 березня. Це найвищий показник із травня 2024 року: зростання цін більш ніж компенсувало падіння фізичних обсягів поставок.
Втім, у тижневому вимірі доходи все одно різко скоротилися. За сім днів до 29 березня експорт приніс у середньому близько $1,44 млрд — це на $1 млрд менше, ніж тижнем раніше.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
⚖️ Яка еволюція антикорупційної політики потрібна Україні: від боротьби з корупціонерами до ліквідації джерел корупції
У далеких 2010–2014 рр. перед Україною стояла велика проблема і серйозний виклик: у суспільстві не існувало запиту на боротьбу з корупцією. Тоді масово панувала думка: «краде у держави, а не в мене», «краде, щоб компенсувати те, що вкрала держава».
Тоді, а також у перші роки після Революції Гідності, дуже важливо було уособити корупцію: показати, як нечисті на руку чиновники, депутати, топполітики збагачуються і як через це страждає кожен українець, що саме він через це втрачає.
Після Революції Гідності, з відкриттям реєстрів, створенням електронної платформи закупівель Prozorro, запровадженням обов’язкового декларування, медіапростір наповнила велика кількість розслідувань, пов’язаних із конкретними особами. Тоді — у 2010–2017, 2018, 2019 роках — це мало велике значення для формування суспільного запиту на зміни, щоб протидія корупції стала однією з головних вимог.
Сьогодні, на жаль, це уособлення корупції, тобто зведення її до конкретних імен, уже робить ведмежу послугу. У 2026 році, та й навіть кількома роками раніше, вже потрібно було зробити наступний еволюційний стрибок — перейти від боротьби з корупціонерами до боротьби з першопричинами, джерелами корупції. Тобто після розкриття кожного корупційного кейсу необхідно додавати умовний дисклеймер: «що треба зробити, аби це не повторилося». І ось із цим є велика проблема.
Візьмімо найгучніший корупційний скандал 2025 року — зловживання на закупівлях в «Енергоатомі». Чи були в матеріалах ЗМІ, під час публічних дискусій, в експертних колонках зроблені висновки про те, що треба змінити, аби подібне не повторилося? Ні. Уся дискусія велася навколо персоналій: хто кого поставив, хто ким доводився Президенту України, чому так довго тривало розслідування тощо.
А який висновок мав би супроводжувати кожен матеріал про «Енергоатом»? Те, що реформа корпоративного управління, зокрема запровадження незалежних наглядових рад, провалилася. І що найефективніше рішення для ліквідації корупційних ризиків в «Енергоатомі» — це приватизація.
За опитуваннями 2023 року, лише 9,9% українців виступають за максимально широку приватизацію. Натомість 23,5% — за широку націоналізацію. Ще 18,3% — за те, щоб залишити нинішні 3000 держпідприємств у власності держави. І 37,3% — за те, щоб залишити лише ефективні державні підприємства.
Нонсенс: 81% українців вважають корупцію актуальною проблемою, але водночас 42% виступають за збереження корупційних можливостей через державні підприємства.
До речі, «Ціна держави» присвятила «Енергоатому» окреме відео, в якому показала, як в інших країнах побудована атомна енергетика, зокрема як у США АЕС перебувають у власності приватних енергетичних компаній.
Біганина за корупціонерами і ловля їх за руку — це нескінченне виробництво медіаконтенту для YouTube-каналів і збирання лайків.
Підхід має змінитися: потрібно виявляти й прибирати дискреції — тобто право чиновника на власний розсуд трактувати закон, — які створюють можливості для зловживань і незаконного збагачення.
Але це складно і медійно програшно. Відео, в якому по крихтах розбирали б, як працюють контрабандні схеми і як їх прибрати, гарантовано набере у 5–10 разів менше переглядів, ніж розповідь про чергового митника з палацом і автопарком люксових авто.
Постає відверте запитання: боротися з корінням чи з плодами?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
У далеких 2010–2014 рр. перед Україною стояла велика проблема і серйозний виклик: у суспільстві не існувало запиту на боротьбу з корупцією. Тоді масово панувала думка: «краде у держави, а не в мене», «краде, щоб компенсувати те, що вкрала держава».
Тоді, а також у перші роки після Революції Гідності, дуже важливо було уособити корупцію: показати, як нечисті на руку чиновники, депутати, топполітики збагачуються і як через це страждає кожен українець, що саме він через це втрачає.
Після Революції Гідності, з відкриттям реєстрів, створенням електронної платформи закупівель Prozorro, запровадженням обов’язкового декларування, медіапростір наповнила велика кількість розслідувань, пов’язаних із конкретними особами. Тоді — у 2010–2017, 2018, 2019 роках — це мало велике значення для формування суспільного запиту на зміни, щоб протидія корупції стала однією з головних вимог.
Сьогодні, на жаль, це уособлення корупції, тобто зведення її до конкретних імен, уже робить ведмежу послугу. У 2026 році, та й навіть кількома роками раніше, вже потрібно було зробити наступний еволюційний стрибок — перейти від боротьби з корупціонерами до боротьби з першопричинами, джерелами корупції. Тобто після розкриття кожного корупційного кейсу необхідно додавати умовний дисклеймер: «що треба зробити, аби це не повторилося». І ось із цим є велика проблема.
Візьмімо найгучніший корупційний скандал 2025 року — зловживання на закупівлях в «Енергоатомі». Чи були в матеріалах ЗМІ, під час публічних дискусій, в експертних колонках зроблені висновки про те, що треба змінити, аби подібне не повторилося? Ні. Уся дискусія велася навколо персоналій: хто кого поставив, хто ким доводився Президенту України, чому так довго тривало розслідування тощо.
А який висновок мав би супроводжувати кожен матеріал про «Енергоатом»? Те, що реформа корпоративного управління, зокрема запровадження незалежних наглядових рад, провалилася. І що найефективніше рішення для ліквідації корупційних ризиків в «Енергоатомі» — це приватизація.
За опитуваннями 2023 року, лише 9,9% українців виступають за максимально широку приватизацію. Натомість 23,5% — за широку націоналізацію. Ще 18,3% — за те, щоб залишити нинішні 3000 держпідприємств у власності держави. І 37,3% — за те, щоб залишити лише ефективні державні підприємства.
Нонсенс: 81% українців вважають корупцію актуальною проблемою, але водночас 42% виступають за збереження корупційних можливостей через державні підприємства.
До речі, «Ціна держави» присвятила «Енергоатому» окреме відео, в якому показала, як в інших країнах побудована атомна енергетика, зокрема як у США АЕС перебувають у власності приватних енергетичних компаній.
Біганина за корупціонерами і ловля їх за руку — це нескінченне виробництво медіаконтенту для YouTube-каналів і збирання лайків.
Підхід має змінитися: потрібно виявляти й прибирати дискреції — тобто право чиновника на власний розсуд трактувати закон, — які створюють можливості для зловживань і незаконного збагачення.
Але це складно і медійно програшно. Відео, в якому по крихтах розбирали б, як працюють контрабандні схеми і як їх прибрати, гарантовано набере у 5–10 разів менше переглядів, ніж розповідь про чергового митника з палацом і автопарком люксових авто.
Постає відверте запитання: боротися з корінням чи з плодами?
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Нафта марки Brent зросла в ціні на 59% за місяць - Reuters
Ціни на нафту в понеділок продовжили зростання, а Brent наближається до рекордного місячного стрибка після того, як єменські хусити у вихідні вперше атакували Ізраїль. Це означає подальше розширення війни США та Ізраїлю проти Ірану на Близькому Сході.
Станом на 07:03 за Гринвічем ф’ючерси на Brent подорожчали на $3,94, або на 3,5%, до $116,51 за барель, після того як у п’ятницю завершили торги з ростом на 4,2%.
Американська нафта West Texas Intermediate коштувала $102,14 за барель, додавши $1,86, або 1,87%, після стрибка на 5,5% у попередню сесію.
Ринок майже повністю відкинув сценарій переговорного завершення війни, попри заяви Дональда Трампа про "прямі та непрямі" контакти з Іраном. Інвестори готуються до різкого загострення бойових дій, а це є сильним чинником на користь подальшого зростання нафтових цін, хоча строки та формат розвитку подій залишаються вкрай невизначеними.
Упродовж цього місяця Brent уже підскочила на 59%, і це найрізкіше місячне зростання в історії, більше навіть за стрибок часів війни в Перській затоці 1990 року. Причиною стало фактичне блокування Ормузької протоки через конфлікт із Іраном. Через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти й газу.
Війна, що почалася 28 лютого з ударів США та Ізраїлю по Ірану, тепер охоплює дедалі більшу частину Близького Сходу. Це посилює занепокоєння щодо безпеки морських шляхів довкола Аравійського півострова та в акваторії Червоного моря.
Ізраїльські військові повідомили, що в понеділок Іран випустив по Ізраїлю кілька хвиль ракет. Крім того, удар було завдано і з території Ємену — лише вдруге з початку війни.
Конфлікт уже не зосереджується лише на Перській затоці та районі Ормузької протоки. Тепер він поширився також на Червоне море і Баб-ель-Мандебську протоку — один із найважливіших у світі вузлів для транспортування сирої нафти та нафтопродуктів.
За даними аналітичної компанії Kpler, минулого тижня Саудівська Аравія перенаправила через червономорський порт Янбу 4,658 млн барелів сирої нафти на добу замість постачань через Ормузьку протоку.
У JP Morgan попереджають: якщо поставки з Янбу також буде порушено, саудівську нафту доведеться перенаправляти до середземноморського узбережжя Єгипту через трубопровід SUMED.
У вихідні атаки в регіоні ще більше посилилися. Пошкодження отримав, зокрема, термінал Салала в Омані — і це сталося попри спроби розпочати переговори про припинення вогню.
Іран тим часом заявив, що готовий відповісти на можливий наземний наступ США. У неділю Тегеран звинуватив Вашингтон у підготовці сухопутної операції, попри паралельні розмови про дипломатичні контакти.
Міністр закордонних справ Пакистану Ісхак Дар повідомив, що сторони обговорювали можливі шляхи якнайшвидшого й тривалого припинення війни в регіоні, а також потенційні переговори між США та Іраном в Ісламабаді.
Окремо у В’єтнамі компанія Binh Son Refining and Petrochemical у понеділок заявила, що веде переговори з російськими партнерами про закупівлю нафти. Крім того, вона планує збільшити імпорт сировини з Африки, США та Південно-Східної Азії.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Ціни на нафту в понеділок продовжили зростання, а Brent наближається до рекордного місячного стрибка після того, як єменські хусити у вихідні вперше атакували Ізраїль. Це означає подальше розширення війни США та Ізраїлю проти Ірану на Близькому Сході.
Станом на 07:03 за Гринвічем ф’ючерси на Brent подорожчали на $3,94, або на 3,5%, до $116,51 за барель, після того як у п’ятницю завершили торги з ростом на 4,2%.
Американська нафта West Texas Intermediate коштувала $102,14 за барель, додавши $1,86, або 1,87%, після стрибка на 5,5% у попередню сесію.
Ринок майже повністю відкинув сценарій переговорного завершення війни, попри заяви Дональда Трампа про "прямі та непрямі" контакти з Іраном. Інвестори готуються до різкого загострення бойових дій, а це є сильним чинником на користь подальшого зростання нафтових цін, хоча строки та формат розвитку подій залишаються вкрай невизначеними.
Упродовж цього місяця Brent уже підскочила на 59%, і це найрізкіше місячне зростання в історії, більше навіть за стрибок часів війни в Перській затоці 1990 року. Причиною стало фактичне блокування Ормузької протоки через конфлікт із Іраном. Через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти й газу.
Війна, що почалася 28 лютого з ударів США та Ізраїлю по Ірану, тепер охоплює дедалі більшу частину Близького Сходу. Це посилює занепокоєння щодо безпеки морських шляхів довкола Аравійського півострова та в акваторії Червоного моря.
Ізраїльські військові повідомили, що в понеділок Іран випустив по Ізраїлю кілька хвиль ракет. Крім того, удар було завдано і з території Ємену — лише вдруге з початку війни.
Конфлікт уже не зосереджується лише на Перській затоці та районі Ормузької протоки. Тепер він поширився також на Червоне море і Баб-ель-Мандебську протоку — один із найважливіших у світі вузлів для транспортування сирої нафти та нафтопродуктів.
За даними аналітичної компанії Kpler, минулого тижня Саудівська Аравія перенаправила через червономорський порт Янбу 4,658 млн барелів сирої нафти на добу замість постачань через Ормузьку протоку.
У JP Morgan попереджають: якщо поставки з Янбу також буде порушено, саудівську нафту доведеться перенаправляти до середземноморського узбережжя Єгипту через трубопровід SUMED.
У вихідні атаки в регіоні ще більше посилилися. Пошкодження отримав, зокрема, термінал Салала в Омані — і це сталося попри спроби розпочати переговори про припинення вогню.
Іран тим часом заявив, що готовий відповісти на можливий наземний наступ США. У неділю Тегеран звинуватив Вашингтон у підготовці сухопутної операції, попри паралельні розмови про дипломатичні контакти.
Міністр закордонних справ Пакистану Ісхак Дар повідомив, що сторони обговорювали можливі шляхи якнайшвидшого й тривалого припинення війни в регіоні, а також потенційні переговори між США та Іраном в Ісламабаді.
Окремо у В’єтнамі компанія Binh Son Refining and Petrochemical у понеділок заявила, що веде переговори з російськими партнерами про закупівлю нафти. Крім того, вона планує збільшити імпорт сировини з Африки, США та Південно-Східної Азії.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Нардеп Ярослав Железняк пише:
Вчора була нарада між Урядом (Свириденко, Марченко та Соболєв) та представниками депутатських груп та фракцій.
Там багато що перші наговорили і це буде в наступному пості, але поки головне…..
....
🤷♂️Поки вони думають, чи це буде закон “one big beautiful bill” чи розділять на два-три: умовно в одному (5% військовий збір платформи) і інший (ПДВ для ФОП посилки). Вирішать після наради сьогодні. Щоб терміново голосувати вже в перший тиждень квітня)))
Хитро 😀 Але закликаємо до окремих законопроектів по кожній пропозиції. Так буде добре "і вам, і нам". За корисні ініціативи будемо активно закликати голосувати, а за шкідливі - проти. Але якщо все в одну кучу, то тоді нічого не буде.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Вчора була нарада між Урядом (Свириденко, Марченко та Соболєв) та представниками депутатських груп та фракцій.
Там багато що перші наговорили і це буде в наступному пості, але поки головне…..
....
🤷♂️Поки вони думають, чи це буде закон “one big beautiful bill” чи розділять на два-три: умовно в одному (5% військовий збір платформи) і інший (ПДВ для ФОП посилки). Вирішать після наради сьогодні. Щоб терміново голосувати вже в перший тиждень квітня)))
Хитро 😀 Але закликаємо до окремих законопроектів по кожній пропозиції. Так буде добре "і вам, і нам". За корисні ініціативи будемо активно закликати голосувати, а за шкідливі - проти. Але якщо все в одну кучу, то тоді нічого не буде.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🌍Світові вузькі місця нафтових маршрутів
Понад 90% світових морських перевезень сирої нафти проходять через кілька стратегічних вузьких маршрутів. Нижче - про те, які з них, зокрема Ормузька та Малаккська протоки, мають вирішальне значення для глобального ринку.
Малаккська протока між Малайзією та Індонезією є найзавантаженішим нафтовим маршрутом у світі - через неї проходить близько 29,1% усієї світової морської торгівлі нафтою.
Через Ормузьку протоку проходить приблизно п’ята частина глобального споживання нафти.
Близько 84% сирої нафти, що транспортується через Ормуз, прямує на ринки Азії.
Світовий нафтовий ринок залежить від невеликої кількості вузьких морських проходів, які забезпечують безперервність поставок. Саме ці транспортні "вузли" є критично важливими артеріями глобальної енергосистеми, через які щодня проходять десятки мільйонів барелів. Візуалізація показує найважливіші нафтові маршрути світу та їхню частку у світовій морській торгівлі нафтою.
Дані для цієї інфографіки надані Управлінням енергетичної інформації США (EIA). У ній наведено обсяги сирої нафти та нафтопродуктів, що проходили через ключові морські вузькі місця у першій половині 2025 року, у мільйонах барелів на добу, а також їхню частку в загальному обсязі світової морської торгівлі нафтою.
Загалом через головні морські нафтові маршрути проходило близько 73 млн барелів на добу, що становить більшість усієї нафти, якою торгують морем у світі.
Малаккська протока - найзавантаженіший нафтовий коридор
Малаккська протока між Малайзією та Індонезією є головним нафтовим коридором планети. У першій половині 2025 року через цей вузький морський канал проходило приблизно 23,2 млн барелів на добу, або близько 29,1% світової морської торгівлі нафтою.
Малаккська протока з’єднує Індійський океан із Південнокитайським морем, тому є критично важливим маршрутом для постачання нафти до Китаю, Японії та Південної Кореї. Через вузькість і надзвичайно інтенсивний рух цей коридор особливо вразливий до перевантаження та геополітичних ризиків.
Ормузька протока - критична артерія світової енергетики
Ормузька протока, розташована між Оманом та Іраном, у першій половині 2025 року забезпечувала транспортування близько 20,9 млн барелів на добу. Це приблизно відповідає одній п’ятій усього світового споживання нафти. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Аравійським морем і має достатню глибину та ширину, щоб через неї проходили найбільші у світі нафтові танкери.
Приблизно 84% сирої нафти, яка йде через Ормуз, спрямовується на азійські ринки - передусім до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї. Саме тому будь-які перебої на цьому напрямку здатні миттєво сколихнути глобальні нафтові ціни.
Інші важливі вузли світового нафтового трафіку
Окрім Малакки та Ормуза, важливу роль у глобальних поставках відіграють і інші маршрути. Суецький канал і трубопровід SUMED транспортували близько 4,9 млн барелів на добу, поєднуючи Червоне море із Середземним. Поруч Баб-ель-Мандебська протока забезпечувала перевезення ще близько 4,2 млн барелів на добу, з’єднуючи Червоне море з Аденською затокою.
У Європі Данські та Турецькі протоки залишаються важливими воротами для експорту російської та каспійської нафти - через них проходить приблизно 4,9 млн і 3,7 млн барелів на добу відповідно.
Водночас Панамський канал обслуговував приблизно 2,3 млн барелів на добу, а довші альтернативні маршрути, такі як шлях навколо мису Доброї Надії, забезпечували перевезення близько 9,1 млн барелів на добу, коли танкери курсували між Атлантичним та Індійським океанами.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Понад 90% світових морських перевезень сирої нафти проходять через кілька стратегічних вузьких маршрутів. Нижче - про те, які з них, зокрема Ормузька та Малаккська протоки, мають вирішальне значення для глобального ринку.
Малаккська протока між Малайзією та Індонезією є найзавантаженішим нафтовим маршрутом у світі - через неї проходить близько 29,1% усієї світової морської торгівлі нафтою.
Через Ормузьку протоку проходить приблизно п’ята частина глобального споживання нафти.
Близько 84% сирої нафти, що транспортується через Ормуз, прямує на ринки Азії.
Світовий нафтовий ринок залежить від невеликої кількості вузьких морських проходів, які забезпечують безперервність поставок. Саме ці транспортні "вузли" є критично важливими артеріями глобальної енергосистеми, через які щодня проходять десятки мільйонів барелів. Візуалізація показує найважливіші нафтові маршрути світу та їхню частку у світовій морській торгівлі нафтою.
Дані для цієї інфографіки надані Управлінням енергетичної інформації США (EIA). У ній наведено обсяги сирої нафти та нафтопродуктів, що проходили через ключові морські вузькі місця у першій половині 2025 року, у мільйонах барелів на добу, а також їхню частку в загальному обсязі світової морської торгівлі нафтою.
Загалом через головні морські нафтові маршрути проходило близько 73 млн барелів на добу, що становить більшість усієї нафти, якою торгують морем у світі.
Малаккська протока - найзавантаженіший нафтовий коридор
Малаккська протока між Малайзією та Індонезією є головним нафтовим коридором планети. У першій половині 2025 року через цей вузький морський канал проходило приблизно 23,2 млн барелів на добу, або близько 29,1% світової морської торгівлі нафтою.
Малаккська протока з’єднує Індійський океан із Південнокитайським морем, тому є критично важливим маршрутом для постачання нафти до Китаю, Японії та Південної Кореї. Через вузькість і надзвичайно інтенсивний рух цей коридор особливо вразливий до перевантаження та геополітичних ризиків.
Ормузька протока - критична артерія світової енергетики
Ормузька протока, розташована між Оманом та Іраном, у першій половині 2025 року забезпечувала транспортування близько 20,9 млн барелів на добу. Це приблизно відповідає одній п’ятій усього світового споживання нафти. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Аравійським морем і має достатню глибину та ширину, щоб через неї проходили найбільші у світі нафтові танкери.
Приблизно 84% сирої нафти, яка йде через Ормуз, спрямовується на азійські ринки - передусім до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї. Саме тому будь-які перебої на цьому напрямку здатні миттєво сколихнути глобальні нафтові ціни.
Інші важливі вузли світового нафтового трафіку
Окрім Малакки та Ормуза, важливу роль у глобальних поставках відіграють і інші маршрути. Суецький канал і трубопровід SUMED транспортували близько 4,9 млн барелів на добу, поєднуючи Червоне море із Середземним. Поруч Баб-ель-Мандебська протока забезпечувала перевезення ще близько 4,2 млн барелів на добу, з’єднуючи Червоне море з Аденською затокою.
У Європі Данські та Турецькі протоки залишаються важливими воротами для експорту російської та каспійської нафти - через них проходить приблизно 4,9 млн і 3,7 млн барелів на добу відповідно.
Водночас Панамський канал обслуговував приблизно 2,3 млн барелів на добу, а довші альтернативні маршрути, такі як шлях навколо мису Доброї Надії, забезпечували перевезення близько 9,1 млн барелів на добу, коли танкери курсували між Атлантичним та Індійським океанами.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
☭ Масштабна корупція при Сталіні: СРСР - країна хабарів
“Сталіна на вас нєт!” або “При Сталінє бил порядок: не воровали, не было взяток и коррупции” можна було почути від людей літнього віку в пострадянських країнах. Цю мантру радянська, а сьогодні російська пропаганда повторює роками — мовляв, репресії були “жорсткі, але справедливі”, злочинність викорінили, країну очистили.
А тепер уявіть іншу картину. 1940-ві: люди в евакуації не можуть отримати паспорт, прописку чи картки на їжу без “подяки” чиновнику. На залізниці за місце у вагоні беруть гроші, харчі, одяг — інколи відбирають у біженців останнє. За житло — окрема такса: ордери продають, квартири “перерозподіляють”, а чиновник одним підписом робить вас або мешканцем, або бездомним. Навіть суди й трибунали мають свій прайс: справу можна “пом’якшити”, якщо занести потрібним людям.
І це не про маргіналів. У корупційних схемах спливають герої радянської вітрини: знаменитий льотчик, популярний поет, зірки естради — всі “вирішують питання” через посередників і хабарі.
У цьому відео розберемо головний міф сталінської епохи: чому “залізний порядок” насправді тримався на хабарях, подарунках і круговій поруці — і як система, що карала за жменю зерна, роками заплющувала очі на корупцію згори донизу. Тоталітаризм не може бути ефективним у боротьбі з корупцією, лише демократія, лише політична конкуренція, лише економічна свобода.
Дивіться нове відео Ціни держави
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
“Сталіна на вас нєт!” або “При Сталінє бил порядок: не воровали, не было взяток и коррупции” можна було почути від людей літнього віку в пострадянських країнах. Цю мантру радянська, а сьогодні російська пропаганда повторює роками — мовляв, репресії були “жорсткі, але справедливі”, злочинність викорінили, країну очистили.
А тепер уявіть іншу картину. 1940-ві: люди в евакуації не можуть отримати паспорт, прописку чи картки на їжу без “подяки” чиновнику. На залізниці за місце у вагоні беруть гроші, харчі, одяг — інколи відбирають у біженців останнє. За житло — окрема такса: ордери продають, квартири “перерозподіляють”, а чиновник одним підписом робить вас або мешканцем, або бездомним. Навіть суди й трибунали мають свій прайс: справу можна “пом’якшити”, якщо занести потрібним людям.
І це не про маргіналів. У корупційних схемах спливають герої радянської вітрини: знаменитий льотчик, популярний поет, зірки естради — всі “вирішують питання” через посередників і хабарі.
У цьому відео розберемо головний міф сталінської епохи: чому “залізний порядок” насправді тримався на хабарях, подарунках і круговій поруці — і як система, що карала за жменю зерна, роками заплющувала очі на корупцію згори донизу. Тоталітаризм не може бути ефективним у боротьбі з корупцією, лише демократія, лише політична конкуренція, лише економічна свобода.
Дивіться нове відео Ціни держави
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🇮🇳🛢Російська нафта знову прямує до Індії: війна з Іраном відновила поставки - Bloomberg
Два танкери з російською нафтою, які спочатку планували прямувати до Східної Азії, змінили маршрут і попрямували до Індії. Про це свідчать дані відстеження суден. Така зміна може свідчити про те, що Нью-Делі знову готовий активніше купувати російську нафту на тлі загострення конфлікту на Близькому Сході.
За інформацією сервісів Kpler і Vortexa, цього тижня в індійських портах мають розвантажитися два танкери із сумарним вантажем близько 1,4 млн барелів нафти марки Urals. Раніше ці судна сигналізували, що їхній кінцевий пункт призначення розташований значно далі на схід.
На початку року індійські нафтопереробні компанії суттєво скоротили закупівлі російської нафти. Це було пов’язано з небажанням ускладнювати торговельні переговори зі США, які чинять тиск на Нью-Делі з вимогою зменшити імпорт російської сировини. Через це Росія була змушена активніше шукати покупців у Китаї.
Однак нова хвиля напруженості на Близькому Сході змінює ситуацію. Війна в регіоні та фактична зупинка судноплавства через Ормузьку протоку створюють ризик дефіциту нафти на світовому ринку. У таких умовах індійські нафтопереробники знову звертають увагу на російську нафту.
Танкерні маршрути змінилися після початку війни
Згідно з даними відстеження суден, танкери Odune та Matari змінили курс на Індію після початку конфлікту на Близькому Сході.
Танкер Odune класу Suezmax, який перевозить приблизно 730 тис. барелів, прибув до порту Парадіп на східному узбережжі Індії у середу. Поки що невідомо, чи вже розвантажено його вантаж.
Танкер Matari класу Aframax, що транспортує понад 700 тис. барелів, має прибути до порту Вадінар на заході Індії у четвер.
Нафта Urals, яка відвантажується з портів Балтійського та Чорного морів, раніше користувалася великим попитом серед індійських нафтопереробників. Однак цього року її постачання різко скоротилися через тиск США на Індію з вимогою обмежити імпорт російської нафти.
Можливі нові зміни маршрутів
Ймовірно, це не останні випадки зміни напрямку танкерів. Ще один танкер — Indri, який перебуває в Аравійському морі й раніше сигналізував про курс на Сінгапур, цього тижня різко змінив маршрут і повернув на північ у напрямку Індії. На його борту перебуває близько 730 тис. барелів нафти Urals.
Усі три судна — Odune, Matari та Indri — минулого року потрапили під санкції Великої Британії та Європейського Союзу.
Компанії, пов’язані з управлінням і власністю цих танкерів, поки не надали коментарів журналістам. Зокрема, не відповіли на запити менеджери суден Global Ship Solutions, Anchor Elite Shipmanagement і Stellar Ship Solutions, а також власники суден — компанії Sylvarn Fleetline Ltd., Oasis Bloom Corp та Veyronda Seaborne Ltd.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Два танкери з російською нафтою, які спочатку планували прямувати до Східної Азії, змінили маршрут і попрямували до Індії. Про це свідчать дані відстеження суден. Така зміна може свідчити про те, що Нью-Делі знову готовий активніше купувати російську нафту на тлі загострення конфлікту на Близькому Сході.
За інформацією сервісів Kpler і Vortexa, цього тижня в індійських портах мають розвантажитися два танкери із сумарним вантажем близько 1,4 млн барелів нафти марки Urals. Раніше ці судна сигналізували, що їхній кінцевий пункт призначення розташований значно далі на схід.
На початку року індійські нафтопереробні компанії суттєво скоротили закупівлі російської нафти. Це було пов’язано з небажанням ускладнювати торговельні переговори зі США, які чинять тиск на Нью-Делі з вимогою зменшити імпорт російської сировини. Через це Росія була змушена активніше шукати покупців у Китаї.
Однак нова хвиля напруженості на Близькому Сході змінює ситуацію. Війна в регіоні та фактична зупинка судноплавства через Ормузьку протоку створюють ризик дефіциту нафти на світовому ринку. У таких умовах індійські нафтопереробники знову звертають увагу на російську нафту.
Танкерні маршрути змінилися після початку війни
Згідно з даними відстеження суден, танкери Odune та Matari змінили курс на Індію після початку конфлікту на Близькому Сході.
Танкер Odune класу Suezmax, який перевозить приблизно 730 тис. барелів, прибув до порту Парадіп на східному узбережжі Індії у середу. Поки що невідомо, чи вже розвантажено його вантаж.
Танкер Matari класу Aframax, що транспортує понад 700 тис. барелів, має прибути до порту Вадінар на заході Індії у четвер.
Нафта Urals, яка відвантажується з портів Балтійського та Чорного морів, раніше користувалася великим попитом серед індійських нафтопереробників. Однак цього року її постачання різко скоротилися через тиск США на Індію з вимогою обмежити імпорт російської нафти.
Можливі нові зміни маршрутів
Ймовірно, це не останні випадки зміни напрямку танкерів. Ще один танкер — Indri, який перебуває в Аравійському морі й раніше сигналізував про курс на Сінгапур, цього тижня різко змінив маршрут і повернув на північ у напрямку Індії. На його борту перебуває близько 730 тис. барелів нафти Urals.
Усі три судна — Odune, Matari та Indri — минулого року потрапили під санкції Великої Британії та Європейського Союзу.
Компанії, пов’язані з управлінням і власністю цих танкерів, поки не надали коментарів журналістам. Зокрема, не відповіли на запити менеджери суден Global Ship Solutions, Anchor Elite Shipmanagement і Stellar Ship Solutions, а також власники суден — компанії Sylvarn Fleetline Ltd., Oasis Bloom Corp та Veyronda Seaborne Ltd.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🛢💥 Експорт російської нафти паралізували атаки дронів і негода, тож Москва не може скористатися зростанням цін - Reuters
Росія не змогла отримати вигоду від різкого зростання світових цін на нафту цього тижня. Причина — серія атак українських дронів і сильні зимові шторми, які суттєво обмежили можливості країни експортувати нафту, повідомили джерела в галузі.
У понеділок нафтоналивний термінал Шесхаріс у порту Новоросійськ припинив завантаження нафти після атаки українського безпілотника. Унаслідок удару спалахнула пожежа на паливному терміналі, а також було пошкоджено десятки будівель, повідомили російські та українські чиновники, а також три джерела серед трейдерів.
Тим часом світові ціни на нафту продовжують зростати. У вівторок основні еталонні марки нафти подорожчали приблизно на 8%, причому це вже третя сесія поспіль із різким підвищенням. Ринок реагує на розширення конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном, що порушує постачання пального та посилює побоювання щодо можливих перебоїв у поставках нафти й газу з Близького Сходу.
Попри зростання цін, Росія не може швидко наростити експорт. Це створює додаткові проблеми для бюджету країни, який уже стикається з дефіцитом через падіння доходів від нафти й газу, що забезпечують майже чверть бюджетних надходжень.
Термінал у Новоросійську залишається закритим
За даними LSEG, ціна російської нафти Urals у балтійських портах у понеділок піднялася до 51,6 долара за барель, і трейдери очікують подальшого зростання.
Однак російські експортери не можуть скористатися цією ситуацією. Через атаки дронів і складні погодні умови робота ключових об’єктів експорту порушена.
Термінал Шесхаріс, через який цього місяця планували відвантажувати приблизно 500 тисяч барелів нафти на добу, у вівторок залишався закритим. Коли саме відновиться завантаження, поки що невідомо. За словами одного з трейдерів, роботу можуть відновити не раніше 5–6 березня.
Оператор російських магістральних нафтопроводів «Транснефть» і адміністрація порту Новоросійськ поки не прокоментували ситуацію.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Росія не змогла отримати вигоду від різкого зростання світових цін на нафту цього тижня. Причина — серія атак українських дронів і сильні зимові шторми, які суттєво обмежили можливості країни експортувати нафту, повідомили джерела в галузі.
У понеділок нафтоналивний термінал Шесхаріс у порту Новоросійськ припинив завантаження нафти після атаки українського безпілотника. Унаслідок удару спалахнула пожежа на паливному терміналі, а також було пошкоджено десятки будівель, повідомили російські та українські чиновники, а також три джерела серед трейдерів.
Тим часом світові ціни на нафту продовжують зростати. У вівторок основні еталонні марки нафти подорожчали приблизно на 8%, причому це вже третя сесія поспіль із різким підвищенням. Ринок реагує на розширення конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном, що порушує постачання пального та посилює побоювання щодо можливих перебоїв у поставках нафти й газу з Близького Сходу.
Попри зростання цін, Росія не може швидко наростити експорт. Це створює додаткові проблеми для бюджету країни, який уже стикається з дефіцитом через падіння доходів від нафти й газу, що забезпечують майже чверть бюджетних надходжень.
Термінал у Новоросійську залишається закритим
За даними LSEG, ціна російської нафти Urals у балтійських портах у понеділок піднялася до 51,6 долара за барель, і трейдери очікують подальшого зростання.
Однак російські експортери не можуть скористатися цією ситуацією. Через атаки дронів і складні погодні умови робота ключових об’єктів експорту порушена.
Термінал Шесхаріс, через який цього місяця планували відвантажувати приблизно 500 тисяч барелів нафти на добу, у вівторок залишався закритим. Коли саме відновиться завантаження, поки що невідомо. За словами одного з трейдерів, роботу можуть відновити не раніше 5–6 березня.
Оператор російських магістральних нафтопроводів «Транснефть» і адміністрація порту Новоросійськ поки не прокоментували ситуацію.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Що таке нафтопровід «Дружба» і чому він гальмує нові санкції ЄС проти Росії? - Reuters
Зупинка останніх поставок російської нафти до Європи через нафтопровід «Дружба» спричинила гострий геополітичний конфлікт. Суперечка довкола трубопроводу фактично заблокувала ухвалення нового пакета санкцій ЄС проти Росії, а також виділення життєво важливого фінансування для України.
Що таке «Дружба»?
«Дружба» — це магістральний нафтопровід, яким російська сира нафта транспортується до країн Центральної та Східної Європи через територію України. У радянські часи він був одним із ключових маршрутів постачання нафти із Західного Сибіру до індустріально розвинених держав Європи — зокрема Білорусі, Німеччини, Угорщини, Польщі, Словаччини, Чехії та України.
За даними «Транснефті», у період пікової завантаженості «Дружба» забезпечувала транспортування понад 1 млн барелів нафти на добу — приблизно 1% світової пропозиції.
Після початку повномасштабної війни у 2022 більшість країн ЄС відмовилися від імпорту російської нафти. Водночас Угорщина та Словаччина зберегли поставки: на початок 2026 через «Дружбу» вони отримували близько 200 тис. барелів на добу, згідно з офіційними даними.
Будапешт і Братислава, на відміну від більшості членів ЄС, підтримують відносно тісні економічні зв’язки з Москвою. Їхні уряди пояснюють це тим, що альтернативна нафта обходиться дорожче та створює ризики для енергетичної безпеки.
12 лютого уряд України повідомив про призупинення транзиту нафти через «Дружбу» більш ніж на два тижні — починаючи з 27 січня. Подібні перебої траплялися й раніше, але зазвичай інформація про них з’являлася протягом кількох годин.
Київ поклав відповідальність за пошкодження інфраструктури на Росію, заявивши про атаку безпілотників. Натомість Москва, а також Угорщина й Словаччина звинуватили Україну у затягуванні ремонту з політичних причин.
Який масштаб пошкоджень?
Україна не розкриває деталі руйнувань і не називає дату відновлення транзиту, наголошуючи, що ремонт триває, але ускладнюється через загрозу нових російських обстрілів.
У документі, представленому 25 лютого на технічній зустрічі урядів країн ЄС і який опинився в розпорядженні Reuters, зазначається, що 27 січня російські удари пошкодили нафтоперекачувальну станцію поблизу Бродів, а також технологічне й допоміжне обладнання «Дружби».
Незалежно перевірити масштаби пошкоджень Reuters не змогло через відсутність доступу до місця події.
Чому це блокує санкції?
Угорщина цього тижня наклала вето на новий пакет санкцій ЄС проти Росії та заблокувала надання чергового кредиту Україні, що стало ударом по європейській єдності напередодні четвертої річниці повномасштабної війни.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, чия партія перед виборами 12 квітня поступається опозиції в опитуваннях, звинуватив Україну в «нафтовій блокаді». Він заявив, що вибори стануть вибором між «війною і миром», і стверджує, що його опоненти прагнуть втягнути Угорщину в конфлікт.
На тлі суперечки навколо «Дружби» Словаччина припинила постачання аварійної електроенергії в Україну.
Які можливі сценарії?
ЄС поки що не запропонував чіткого виходу з глухого кута: переговори міністрів у понеділок завершилися безрезультатно.
Хорватія запропонувала альтернативу — замістити поставки через «Дружбу» транзитом через нафтопровід Adria, який отримує нафту танкерами. Оператор Janaf заявляє, що Adria здатен транспортувати до Угорщини та Словаччини до 280 тис. б/доб — цього достатньо для заміщення нинішніх 200 тис. барелів із Росії.
Угорська компанія MOL раніше наголошувала, що пропускна здатність Adria обмежена, а поставки через «Дружбу» критично важливі для її роботи. Наразі MOL і Janaf розпочали тестування технічних можливостей Adria під наглядом міжнародних експертів.
Додатковий тиск на російський експорт
Зупинка транзиту поки що не спричинила дефіциту пального в Угорщині та Словаччині — країни поповнили резерви. Скорочення поставок через «Дружбу» погіршує становище російського нафтовидобутку та експорту.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Зупинка останніх поставок російської нафти до Європи через нафтопровід «Дружба» спричинила гострий геополітичний конфлікт. Суперечка довкола трубопроводу фактично заблокувала ухвалення нового пакета санкцій ЄС проти Росії, а також виділення життєво важливого фінансування для України.
Що таке «Дружба»?
«Дружба» — це магістральний нафтопровід, яким російська сира нафта транспортується до країн Центральної та Східної Європи через територію України. У радянські часи він був одним із ключових маршрутів постачання нафти із Західного Сибіру до індустріально розвинених держав Європи — зокрема Білорусі, Німеччини, Угорщини, Польщі, Словаччини, Чехії та України.
За даними «Транснефті», у період пікової завантаженості «Дружба» забезпечувала транспортування понад 1 млн барелів нафти на добу — приблизно 1% світової пропозиції.
Після початку повномасштабної війни у 2022 більшість країн ЄС відмовилися від імпорту російської нафти. Водночас Угорщина та Словаччина зберегли поставки: на початок 2026 через «Дружбу» вони отримували близько 200 тис. барелів на добу, згідно з офіційними даними.
Будапешт і Братислава, на відміну від більшості членів ЄС, підтримують відносно тісні економічні зв’язки з Москвою. Їхні уряди пояснюють це тим, що альтернативна нафта обходиться дорожче та створює ризики для енергетичної безпеки.
12 лютого уряд України повідомив про призупинення транзиту нафти через «Дружбу» більш ніж на два тижні — починаючи з 27 січня. Подібні перебої траплялися й раніше, але зазвичай інформація про них з’являлася протягом кількох годин.
Київ поклав відповідальність за пошкодження інфраструктури на Росію, заявивши про атаку безпілотників. Натомість Москва, а також Угорщина й Словаччина звинуватили Україну у затягуванні ремонту з політичних причин.
Який масштаб пошкоджень?
Україна не розкриває деталі руйнувань і не називає дату відновлення транзиту, наголошуючи, що ремонт триває, але ускладнюється через загрозу нових російських обстрілів.
У документі, представленому 25 лютого на технічній зустрічі урядів країн ЄС і який опинився в розпорядженні Reuters, зазначається, що 27 січня російські удари пошкодили нафтоперекачувальну станцію поблизу Бродів, а також технологічне й допоміжне обладнання «Дружби».
Незалежно перевірити масштаби пошкоджень Reuters не змогло через відсутність доступу до місця події.
Чому це блокує санкції?
Угорщина цього тижня наклала вето на новий пакет санкцій ЄС проти Росії та заблокувала надання чергового кредиту Україні, що стало ударом по європейській єдності напередодні четвертої річниці повномасштабної війни.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, чия партія перед виборами 12 квітня поступається опозиції в опитуваннях, звинуватив Україну в «нафтовій блокаді». Він заявив, що вибори стануть вибором між «війною і миром», і стверджує, що його опоненти прагнуть втягнути Угорщину в конфлікт.
На тлі суперечки навколо «Дружби» Словаччина припинила постачання аварійної електроенергії в Україну.
Які можливі сценарії?
ЄС поки що не запропонував чіткого виходу з глухого кута: переговори міністрів у понеділок завершилися безрезультатно.
Хорватія запропонувала альтернативу — замістити поставки через «Дружбу» транзитом через нафтопровід Adria, який отримує нафту танкерами. Оператор Janaf заявляє, що Adria здатен транспортувати до Угорщини та Словаччини до 280 тис. б/доб — цього достатньо для заміщення нинішніх 200 тис. барелів із Росії.
Угорська компанія MOL раніше наголошувала, що пропускна здатність Adria обмежена, а поставки через «Дружбу» критично важливі для її роботи. Наразі MOL і Janaf розпочали тестування технічних можливостей Adria під наглядом міжнародних експертів.
Додатковий тиск на російський експорт
Зупинка транзиту поки що не спричинила дефіциту пального в Угорщині та Словаччині — країни поповнили резерви. Скорочення поставок через «Дружбу» погіршує становище російського нафтовидобутку та експорту.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Запросили до Офісу Президента обговорити тему санкцій.
Докладніше пост буде пізніше.
А ось фото презентації окремих деталей, які показували іноземним посольствам, або вони ефективніше протидіяли постачанню компонентів зі своїх країн для потреби ВПК РФ
До речі, чи хотіли, щоб ми зробили окреме відео на нашому ютуб-каналі? Серед тем наступні:
1) санкції і економіка рф - 4 роки впливу
2) як ми працюємо з компонентами російських дронів і ракет. конкретні приклади неотримання рф компонентів
3) тіньовий флот - чому це все так складно
4) українські санкції - як готуються рішення
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Докладніше пост буде пізніше.
А ось фото презентації окремих деталей, які показували іноземним посольствам, або вони ефективніше протидіяли постачанню компонентів зі своїх країн для потреби ВПК РФ
До речі, чи хотіли, щоб ми зробили окреме відео на нашому ютуб-каналі? Серед тем наступні:
1) санкції і економіка рф - 4 роки впливу
2) як ми працюємо з компонентами російських дронів і ракет. конкретні приклади неотримання рф компонентів
3) тіньовий флот - чому це все так складно
4) українські санкції - як готуються рішення
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🛡 Оборонні витрати на душу населення за країнами: Україна у топ-10
Світові військові витрати зазвичай порівнюють через загальні бюджети, де домінують США та Китай. Але якщо подивитися на оборону в розрахунку на одного мешканця, картина кардинально змінюється: у лідери виходять відносно невеликі, але орієнтовані на безпеку держави.
📊 Ця візуалізація показує, скільки кожна країна витрачала на оборону на одного громадянина у 2024 році. Дані підготовлені на основі статистики Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).
🔎 Ключові висновки
🥇 Ізраїль очолює світовий рейтинг із показником майже $5 000 на людину — найвищий рівень оборонних витрат на душу населення у світі.
🌐 Країни з невеликим населенням і підвищеними безпековими ризиками часто витрачають на одного громадянина більше, ніж великі військові держави.
📈 Порівняння «на людину» дозволяє по-новому оцінити військові пріоритети різних країн.
🇮🇱 Чому Ізраїль на першому місці
У 2024 році Ізраїль витрачав $4 989 на одного мешканця. Такий рівень пояснюється постійними загрозами безпеці та системою обов’язкової військової служби. Хоча загальний оборонний бюджет країни становив $47 млрд, що значно менше, ніж у глобальних наддержав, саме витрати на душу населення є безпрецедентними.
🏆 Топ-12 країн за оборонними витратами на особу
Серед 30 найбільших військових бюджетів світу за показником витрат на громадянина лідирують:
🇮🇱 Ізраїль — $4 989
🇺🇸 США — $2 895 (загальні витрати $997 млрд)
🇸🇬 Сінгапур — $2 591
🇸🇦 Саудівська Аравія — $2 386
🇳🇴 Норвегія — $1 880
🇺🇦 Україна — $1 728 (загальні витрати $65 млрд)
🇩🇰 Данія — $1 670
🇰🇼 Кувейт — $1 596
🇳🇱 Нідерланди — $1 276
🇦🇺 Австралія — $1 272
🇫🇮 Фінляндія — $1 245
🇬🇧 Велика Британія — $1 186
🌎 Як виглядають великі держави
США посідають друге місце у світі за витратами на людину, поєднуючи найбільший у світі оборонний бюджет із чисельним населенням.
Китай, попри сукупні витрати понад $300 млрд, має лише $221 на особу — значно менше, ніж більшість країн першої десятки.
🇪🇺 Європейські держави — Німеччина, Франція, Велика Британія — перебувають у середині рейтингу, поєднуючи оборонні зобов’язання з великим населенням.
🧭 У підсумку, аналіз витрат на оборону на душу населення показує: військова «вага» країни не завжди визначається лише розміром бюджету — важливо й те, яку частку ресурсів держава спрямовує на безпеку кожного свого громадянина.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Світові військові витрати зазвичай порівнюють через загальні бюджети, де домінують США та Китай. Але якщо подивитися на оборону в розрахунку на одного мешканця, картина кардинально змінюється: у лідери виходять відносно невеликі, але орієнтовані на безпеку держави.
📊 Ця візуалізація показує, скільки кожна країна витрачала на оборону на одного громадянина у 2024 році. Дані підготовлені на основі статистики Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI).
🔎 Ключові висновки
🥇 Ізраїль очолює світовий рейтинг із показником майже $5 000 на людину — найвищий рівень оборонних витрат на душу населення у світі.
🌐 Країни з невеликим населенням і підвищеними безпековими ризиками часто витрачають на одного громадянина більше, ніж великі військові держави.
📈 Порівняння «на людину» дозволяє по-новому оцінити військові пріоритети різних країн.
🇮🇱 Чому Ізраїль на першому місці
У 2024 році Ізраїль витрачав $4 989 на одного мешканця. Такий рівень пояснюється постійними загрозами безпеці та системою обов’язкової військової служби. Хоча загальний оборонний бюджет країни становив $47 млрд, що значно менше, ніж у глобальних наддержав, саме витрати на душу населення є безпрецедентними.
🏆 Топ-12 країн за оборонними витратами на особу
Серед 30 найбільших військових бюджетів світу за показником витрат на громадянина лідирують:
🇮🇱 Ізраїль — $4 989
🇺🇸 США — $2 895 (загальні витрати $997 млрд)
🇸🇬 Сінгапур — $2 591
🇸🇦 Саудівська Аравія — $2 386
🇳🇴 Норвегія — $1 880
🇺🇦 Україна — $1 728 (загальні витрати $65 млрд)
🇩🇰 Данія — $1 670
🇰🇼 Кувейт — $1 596
🇳🇱 Нідерланди — $1 276
🇦🇺 Австралія — $1 272
🇫🇮 Фінляндія — $1 245
🇬🇧 Велика Британія — $1 186
🌎 Як виглядають великі держави
США посідають друге місце у світі за витратами на людину, поєднуючи найбільший у світі оборонний бюджет із чисельним населенням.
Китай, попри сукупні витрати понад $300 млрд, має лише $221 на особу — значно менше, ніж більшість країн першої десятки.
🇪🇺 Європейські держави — Німеччина, Франція, Велика Британія — перебувають у середині рейтингу, поєднуючи оборонні зобов’язання з великим населенням.
🧭 У підсумку, аналіз витрат на оборону на душу населення показує: військова «вага» країни не завжди визначається лише розміром бюджету — важливо й те, яку частку ресурсів держава спрямовує на безпеку кожного свого громадянина.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Закінчувався четвертий рік великої війни рф проти України. Виявилось, що друга армія світу не може воювати проти всією НАТО і колективного Заходу (вони подають війну не як проти України, а як проти цілого блоку руками України) без технологій клятого Заходу.
"Вот ета поворот"
P.S. Передові технології можуть виникнути лише у демократичному суспільстві, де панує економічна свобода та вільноринкова економіка. Бо політична конкуренція йде рука об руку із підприємницькою конкуренцією.
У закритих суспільствах конкуренцвію підміняє корупція, кумовство, протекціонізм тощо.
Не треба наводити приклад КНР, який виник завдяки експорту капіталу та технології до селянського Китаю, скористався всіма перевагами економічної свободи і потім почав її порушувати. І попри все це він все ще не здатний розвиватися від крадіжки технологій та промислового шпіонажу.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
"Вот ета поворот"
P.S. Передові технології можуть виникнути лише у демократичному суспільстві, де панує економічна свобода та вільноринкова економіка. Бо політична конкуренція йде рука об руку із підприємницькою конкуренцією.
У закритих суспільствах конкуренцвію підміняє корупція, кумовство, протекціонізм тощо.
Не треба наводити приклад КНР, який виник завдяки експорту капіталу та технології до селянського Китаю, скористався всіма перевагами економічної свободи і потім почав її порушувати. І попри все це він все ще не здатний розвиватися від крадіжки технологій та промислового шпіонажу.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🇺🇸🇩🇰Як США придбали данську колонію в Західній півкулі і до чого тут Гренландія
У XVII ст. Данія долучилася до загальноєвропейської практики створювати власні Ост- та Вест-Індські компанії для торгівлі в різних регіонах світу. У 1672 Данська Вест-Індська компанія закріпила за собою карибський острів Сент-Томас, а у 1718-му - Сент-Джон. У 1733 в французів викупили Санта-Крус. На острови масово завозили поневолених африканців, і данські володіння перетворилися на типові карибські "цукрові острови" з плантаціями цукрової тростини та рабською працею. У 1754 управління колонією перейшло від збанкрутілої компанії безпосередньо до данської корони.
У 1848 данці - одночасно з французами - скасували рабство, однак це не принесло відчутного покращення становища працівників. Згодом карибська цукрова галузь почала занепадати через конкуренцію з дешевшим буряковим цукром, і в Данії дедалі частіше обговорювали ідею позбутися збиткового колоніального активу.
Після поразки Данії у війні за Шлезвіг проти Пруссії та Австрії у 1864, Копенгаген у останній спробі втримати територію на мирних переговорах запропонував Пруссії забрати Вест-Індію замість Шлезвіга - пруссаки відмовилися.
У 1867 США купили Аляску у Росії за $7,2 млн. Того ж року данський парламент підтримав ідею схожої угоди щодо Вест-Індії вже за $7,5 млн. У 1868 на островах відбувся референдум: 98,26% виборців (1244 людини) висловилися за приєднання до США. Проте Сенат США зрештою не ратифікував угоду, і колонія залишилася під данським контролем.
Наступний продаж намагалися оформити у 1902, коли Данія та США погодили новий договір на $5 млн. Цього разу угоду зірвав уже данський парламент.
Остаточно питання вирішила Перша світова війна. У Вашингтоні побоювалися, що німці можуть захопити Данську Вест-Індію і таким чином створити загрозу щойно відкритому Панамському каналу. Данії запропонували $25 млн і, додатково, визнання данського суверенітету над Гренландією. У 1916 знову провели референдуми — і в метрополії, і в самій колонії. У Данії за явки 37,42% продаж підтримали 64,2% виборців. У Вест-Індії за приєднання до США проголосували 99,83% ( 4027 голосів).
Офіційну передачу островів здійснили 31 березня 1917 року — за тиждень до вступу США у війну. Отримані $25 млн через кілька років Данія вклала в облаштування Північного Шлезвіга (Південної Ютландії), який повернувся до складу країни за підсумками референдуму 1920.
Колишню Данську Вест-Індію перейменували на Американські Віргінські острови й надали статус неінкорпорованої організованої території. Нині там проживає близько 90 тис. осіб. Основою економіки є туризм; зокрема саме тут розташований приватний острів Літл-Сент-Джеймс, також відомий як "острів Епштейна".
Мешканці обирають губернатора та місцевий парламент, але не голосують на виборах президента США. Їхній єдиний делегат у Палаті представників може брати участь у дебатах, однак не має права голосу — так само, як представники округу Колумбія, Пуерто-Рико, Гуаму, Північних Маріанських островів та Американського Самоа.
Посилання на сам договір
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
У XVII ст. Данія долучилася до загальноєвропейської практики створювати власні Ост- та Вест-Індські компанії для торгівлі в різних регіонах світу. У 1672 Данська Вест-Індська компанія закріпила за собою карибський острів Сент-Томас, а у 1718-му - Сент-Джон. У 1733 в французів викупили Санта-Крус. На острови масово завозили поневолених африканців, і данські володіння перетворилися на типові карибські "цукрові острови" з плантаціями цукрової тростини та рабською працею. У 1754 управління колонією перейшло від збанкрутілої компанії безпосередньо до данської корони.
У 1848 данці - одночасно з французами - скасували рабство, однак це не принесло відчутного покращення становища працівників. Згодом карибська цукрова галузь почала занепадати через конкуренцію з дешевшим буряковим цукром, і в Данії дедалі частіше обговорювали ідею позбутися збиткового колоніального активу.
Після поразки Данії у війні за Шлезвіг проти Пруссії та Австрії у 1864, Копенгаген у останній спробі втримати територію на мирних переговорах запропонував Пруссії забрати Вест-Індію замість Шлезвіга - пруссаки відмовилися.
У 1867 США купили Аляску у Росії за $7,2 млн. Того ж року данський парламент підтримав ідею схожої угоди щодо Вест-Індії вже за $7,5 млн. У 1868 на островах відбувся референдум: 98,26% виборців (1244 людини) висловилися за приєднання до США. Проте Сенат США зрештою не ратифікував угоду, і колонія залишилася під данським контролем.
Наступний продаж намагалися оформити у 1902, коли Данія та США погодили новий договір на $5 млн. Цього разу угоду зірвав уже данський парламент.
Остаточно питання вирішила Перша світова війна. У Вашингтоні побоювалися, що німці можуть захопити Данську Вест-Індію і таким чином створити загрозу щойно відкритому Панамському каналу. Данії запропонували $25 млн і, додатково, визнання данського суверенітету над Гренландією. У 1916 знову провели референдуми — і в метрополії, і в самій колонії. У Данії за явки 37,42% продаж підтримали 64,2% виборців. У Вест-Індії за приєднання до США проголосували 99,83% ( 4027 голосів).
Офіційну передачу островів здійснили 31 березня 1917 року — за тиждень до вступу США у війну. Отримані $25 млн через кілька років Данія вклала в облаштування Північного Шлезвіга (Південної Ютландії), який повернувся до складу країни за підсумками референдуму 1920.
Колишню Данську Вест-Індію перейменували на Американські Віргінські острови й надали статус неінкорпорованої організованої території. Нині там проживає близько 90 тис. осіб. Основою економіки є туризм; зокрема саме тут розташований приватний острів Літл-Сент-Джеймс, також відомий як "острів Епштейна".
Мешканці обирають губернатора та місцевий парламент, але не голосують на виборах президента США. Їхній єдиний делегат у Палаті представників може брати участь у дебатах, однак не має права голосу — так само, як представники округу Колумбія, Пуерто-Рико, Гуаму, Північних Маріанських островів та Американського Самоа.
Посилання на сам договір
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🇺🇦☄️💩Україна обговорює можливість енергетичного перемирʼя з РФ – FT
Україна та США обговорюють пропозицію до Росії про запровадження енергетичного перемирʼя, за яким будуть припинені атаки на тіньовий флот РФ та нафтобази в обмін на зупинку атак енергетики України, однак перемовини навряд дадуть результат.
Про це повідомляє Financial Times із посиланням на власні джерела.
Високопоставлений американський чиновник заявив FT, що тристороння зустріч, як очікується, відбудеться в п'ятницю 23 січня та суботу 24 січня в столиці ОАЕ Абу-Дабі.
В Офісі Президента зазначили, що тристороння зустріч ще не була повністю підтверджена і що українська та американська сторони чекають на відповідь Росії.
Формат, який, за словами Росії, запропонує Путін, схожий на переговори, що відбулися в Абу-Дабі в листопаді минулого року, де українські та російські переговірники зустрілися окремо з американськими чиновниками, але не спілкувалися безпосередньо між собою.
США і Україна обговорили пропозицію до Росії про обмежене перемир'я, за яким Москва припинить удари по енергетичній інфраструктурі в обмін на припинення Києвом атак на російські нафтопереробні заводи і танкери "тіньового флоту".
Переговори з Росією щодо цієї пропозиції не перебувають на просунутій стадії, зазначило одне з джерел FT, додавши, що Путін навряд чи погодиться, оскільки вважає тиск на українську енергетичну інфраструктуру важливим важелем впливу.
Високопоставлений український чиновник сказав газеті, що Україна також вагається щодо енергетичного перемир'я, оскільки його програма використання безпілотників дальньої дії успішно вражає російські нафтогазові об'єкти та танкери "тіньового флоту".
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Україна та США обговорюють пропозицію до Росії про запровадження енергетичного перемирʼя, за яким будуть припинені атаки на тіньовий флот РФ та нафтобази в обмін на зупинку атак енергетики України, однак перемовини навряд дадуть результат.
Про це повідомляє Financial Times із посиланням на власні джерела.
Високопоставлений американський чиновник заявив FT, що тристороння зустріч, як очікується, відбудеться в п'ятницю 23 січня та суботу 24 січня в столиці ОАЕ Абу-Дабі.
В Офісі Президента зазначили, що тристороння зустріч ще не була повністю підтверджена і що українська та американська сторони чекають на відповідь Росії.
Формат, який, за словами Росії, запропонує Путін, схожий на переговори, що відбулися в Абу-Дабі в листопаді минулого року, де українські та російські переговірники зустрілися окремо з американськими чиновниками, але не спілкувалися безпосередньо між собою.
США і Україна обговорили пропозицію до Росії про обмежене перемир'я, за яким Москва припинить удари по енергетичній інфраструктурі в обмін на припинення Києвом атак на російські нафтопереробні заводи і танкери "тіньового флоту".
Переговори з Росією щодо цієї пропозиції не перебувають на просунутій стадії, зазначило одне з джерел FT, додавши, що Путін навряд чи погодиться, оскільки вважає тиск на українську енергетичну інфраструктуру важливим важелем впливу.
Високопоставлений український чиновник сказав газеті, що Україна також вагається щодо енергетичного перемир'я, оскільки його програма використання безпілотників дальньої дії успішно вражає російські нафтогазові об'єкти та танкери "тіньового флоту".
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
🇬🇱🇺🇸Трамп оголосив про домовленості щодо Гренландії: суверенітет Данії формально залишається
Президент США Дональд Трамп заявив про досягнення рамкової угоди щодо Гренландії, яку він обговорив із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. За інформацією джерел Axios, домовленості не передбачають формальної втрати суверенітету Данією над островом.
Водночас угода містить низку положень, що істотно посилюють американську військову та стратегічну присутність у регіоні. Зокрема, пропонується оновити договір про оборону Гренландії 1951 року. За даними The Telegraph, у межах цього перегляду Вашингтон може отримати фактичний суверенний контроль над власними військовими базами в окремих районах острова.
Крім того, рамкова домовленість передбачає розгортання на території Гренландії американської системи протиракетної оборони «Золотий купол», нарощування присутності НАТО в Арктиці, а також розширення видобутку корисних копалин, що підсилює економічну складову угоди.
Таким чином, хоча юридично Гренландія залишається під суверенітетом Данії, запропонована модель значно зміцнює вплив США та Альянсу в Арктичному регіоні.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Президент США Дональд Трамп заявив про досягнення рамкової угоди щодо Гренландії, яку він обговорив із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. За інформацією джерел Axios, домовленості не передбачають формальної втрати суверенітету Данією над островом.
Водночас угода містить низку положень, що істотно посилюють американську військову та стратегічну присутність у регіоні. Зокрема, пропонується оновити договір про оборону Гренландії 1951 року. За даними The Telegraph, у межах цього перегляду Вашингтон може отримати фактичний суверенний контроль над власними військовими базами в окремих районах острова.
Крім того, рамкова домовленість передбачає розгортання на території Гренландії американської системи протиракетної оборони «Золотий купол», нарощування присутності НАТО в Арктиці, а також розширення видобутку корисних копалин, що підсилює економічну складову угоди.
Таким чином, хоча юридично Гренландія залишається під суверенітетом Данії, запропонована модель значно зміцнює вплив США та Альянсу в Арктичному регіоні.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
💪👌🫡США затримали 7-ий російський «тіньовий» танкер
21 січня в Карибському морі американські військові зупинили танкер Sagitta, який перевозив нафту, що перебуває під санкціями. Про це повідомило Південне командування Збройних сил США. Це вже сьоме судно, затримане американською стороною з грудня 2025 року в межах заходів із запобігання порушенню режиму так званого «карантину» щодо Венесуели.
У Збройних силах США наголосили, що чергове затримання судна, яке діяло всупереч карантину для підсанкційних кораблів у Карибському басейні, запровадженому президентом Дональдом Трампом, є чітким сигналом рішучості Вашингтона. За словами військових, Сполучені Штати наполягають на тому, щоб з Венесуели експортувалася виключно та нафта, транспортування якої відбувається легально та з дотриманням усіх вимог законодавства.
Добре, що по цьому напрямку США послідовні. Дякуємо на цьому. Бо доходи РФ від нафти щотижня падають.
@costukrainehttps://x.com/Southcom/status/2013718812424630376
21 січня в Карибському морі американські військові зупинили танкер Sagitta, який перевозив нафту, що перебуває під санкціями. Про це повідомило Південне командування Збройних сил США. Це вже сьоме судно, затримане американською стороною з грудня 2025 року в межах заходів із запобігання порушенню режиму так званого «карантину» щодо Венесуели.
У Збройних силах США наголосили, що чергове затримання судна, яке діяло всупереч карантину для підсанкційних кораблів у Карибському басейні, запровадженому президентом Дональдом Трампом, є чітким сигналом рішучості Вашингтона. За словами військових, Сполучені Штати наполягають на тому, щоб з Венесуели експортувалася виключно та нафта, транспортування якої відбувається легально та з дотриманням усіх вимог законодавства.
Добре, що по цьому напрямку США послідовні. Дякуємо на цьому. Бо доходи РФ від нафти щотижня падають.
@costukrainehttps://x.com/Southcom/status/2013718812424630376
🛢📉Експорт російської нафти впав до чотиримісячного мінімуму через скорочення закупівель з боку Індії - Bloomberg
Морські поставки російської нафти знизилися до найнижчого рівня з серпня: Москві дедалі складніше збувати барелі своєму ключовому покупцеві — Індії. У грудні імпорт до цієї країни опустився до мінімуму більш ніж за три роки.
Валова вартість експорту Москви за 28 днів до 18 січня впала до $900 млн на тиждень, знизившись на 5% порівняно з періодом до 11 січня.
За чотири тижні до 18 січня Росія в середньому відвантажувала 3,16 млн барелів на добу, свідчать дані суднового моніторингу Bloomberg. Це приблизно на 700 тис. барелів на день менше за передріздвяний пік і на 260 тис. барелів нижче, ніж у період до 11 січня.
Перше за 16 тижнів підвищення експортних цін лише частково компенсувало падіння обсягів. Сукупна вартість поставок знижується вже четвертий тиждень поспіль і досягла мінімуму за весь період від початку війни проти України.
Найпомітніше скоротився потік нафти до Індії. У грудні постачання в індійські порти впали приблизно до 37 млн барелів, або близько 1,2 млн барелів на добу. Для порівняння: у листопаді імпорт становив 1,78 млн барелів на добу — тоді покупці, ймовірно, поспішали укласти угоди до набуття чинності санкціями США проти «Роснєфті» та «Лукойлу». Грудневий показник став найнижчим із листопада 2022 року.
Один із державних НПЗ Індії — завод у Мангалорі — повністю зупинив переробку російської нафти. За даними трекінгу, з листопада до порту Нью-Мангалор не заходили танкери з російською сировиною. Ще навесні 2025 року сюди надходило понад 6 млн барелів на місяць (близько 200 тис. барелів на добу), зокрема Urals та арктичні сорти.
Скорочення постачань спричинило накопичення танкерів із російською нафтою в морі. Щонайменше 11 суден простоюють між Оманом і островом Сокотра або далі в Аравійському морі — на одне менше, ніж тижнем раніше. За останній тиждень чотири танкери залишили цей район, однак розвантажитися змогло лише одне судно. Два прямують на схід із невідомими пунктами призначення, ще одне наблизилося до узбережжя Індії. До тих, що очікують, додалися ще три танкери.
Затримки з розвантаженням, а також переорієнтація частини флоту на довші рейси до Китаю замість Індії призвели до різкого зростання обсягів російської нафти, що перебуває «на воді».
Додатковий тиск на індійський імпорт створює заборона Європейського Союзу, яка набуває чинності 21 січня: ЄС припиняє ввезення нафтопродуктів, вироблених із російської нафти. Принаймні частина індійських переробників коригує роботу з огляду на ці обмеження.
Зокрема Reliance Industries, що володіє найбільшим у світі нафтопереробним комплексом у Джамнагарі, ще в листопаді повідомила: переробку російської нафти обмежать однією частиною заводу, яка працює виключно на внутрішній ринок. Уся продукція на експорт із повністю ізольованого об’єкта у спеціальній економічній зоні Джамнагара вироблятиметься лише з неросійської сировини.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Морські поставки російської нафти знизилися до найнижчого рівня з серпня: Москві дедалі складніше збувати барелі своєму ключовому покупцеві — Індії. У грудні імпорт до цієї країни опустився до мінімуму більш ніж за три роки.
Валова вартість експорту Москви за 28 днів до 18 січня впала до $900 млн на тиждень, знизившись на 5% порівняно з періодом до 11 січня.
За чотири тижні до 18 січня Росія в середньому відвантажувала 3,16 млн барелів на добу, свідчать дані суднового моніторингу Bloomberg. Це приблизно на 700 тис. барелів на день менше за передріздвяний пік і на 260 тис. барелів нижче, ніж у період до 11 січня.
Перше за 16 тижнів підвищення експортних цін лише частково компенсувало падіння обсягів. Сукупна вартість поставок знижується вже четвертий тиждень поспіль і досягла мінімуму за весь період від початку війни проти України.
Найпомітніше скоротився потік нафти до Індії. У грудні постачання в індійські порти впали приблизно до 37 млн барелів, або близько 1,2 млн барелів на добу. Для порівняння: у листопаді імпорт становив 1,78 млн барелів на добу — тоді покупці, ймовірно, поспішали укласти угоди до набуття чинності санкціями США проти «Роснєфті» та «Лукойлу». Грудневий показник став найнижчим із листопада 2022 року.
Один із державних НПЗ Індії — завод у Мангалорі — повністю зупинив переробку російської нафти. За даними трекінгу, з листопада до порту Нью-Мангалор не заходили танкери з російською сировиною. Ще навесні 2025 року сюди надходило понад 6 млн барелів на місяць (близько 200 тис. барелів на добу), зокрема Urals та арктичні сорти.
Скорочення постачань спричинило накопичення танкерів із російською нафтою в морі. Щонайменше 11 суден простоюють між Оманом і островом Сокотра або далі в Аравійському морі — на одне менше, ніж тижнем раніше. За останній тиждень чотири танкери залишили цей район, однак розвантажитися змогло лише одне судно. Два прямують на схід із невідомими пунктами призначення, ще одне наблизилося до узбережжя Індії. До тих, що очікують, додалися ще три танкери.
Затримки з розвантаженням, а також переорієнтація частини флоту на довші рейси до Китаю замість Індії призвели до різкого зростання обсягів російської нафти, що перебуває «на воді».
Додатковий тиск на індійський імпорт створює заборона Європейського Союзу, яка набуває чинності 21 січня: ЄС припиняє ввезення нафтопродуктів, вироблених із російської нафти. Принаймні частина індійських переробників коригує роботу з огляду на ці обмеження.
Зокрема Reliance Industries, що володіє найбільшим у світі нафтопереробним комплексом у Джамнагарі, ще в листопаді повідомила: переробку російської нафти обмежать однією частиною заводу, яка працює виключно на внутрішній ринок. Уся продукція на експорт із повністю ізольованого об’єкта у спеціальній економічній зоні Джамнагара вироблятиметься лише з неросійської сировини.
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
⛴️ $22 млрд коштуватиме будівництво лінкора класу «Трамп» - Bloomberg
Сполученим Штатам може знадобитися до $22 млрд на будівництво першого ракетного лінкора нового покоління — класу «Трамп». Це потенційно один із найдорожчих військових кораблів в історії американського флоту.
За задумом, новий лінкор буде більшим за всі крейсери й есмінці, які ВМС США будували після Другої світової війни. Водночас за розмірами він становитиме приблизно третину від авіаносця «Джеральд Форд» — нині найдорожчого військового корабля США, на створення якого витратили $13 млрд.
Аналітик Бюджетного управління Конгресу США Ерік Лабс оцінює можливі витрати на перший корабель у діапазоні від $15,1 млрд до $22 млрд. Остаточна сума залежатиме від рішень щодо водотоннажності, чисельності екіпажу та озброєння — ці параметри поки що не визначені.
Про плани запустити нову серію таких кораблів Дональд Трамп оголосив у грудні у своїй резиденції Мар-а-Лаго (Флорида). Президент представив проєкт як частину програми «Золотий флот», яка має на меті відродити американське суднобудування та модернізувати військово-морські сили США. Він визнав, що ці кораблі будуть дорогими, але наголосив на їхній винятковій важливості та потужності.
😄Цікаво, що торік тоді ще міністр оборони США Піт Гегсет наказав керівництву Пентагону і збройних сил розробити плани щорічного скорочення оборонного бюджету на 8% протягом наступних 5 років. Це означає, що за цей період він має зменшитись на приблизно 34%. Бюджет Пентагону на 2025 рік становив близько $850 млрд.
А вже у січні цього року Дональд Трамп запропонував збільшити бюджет Пентагону одразу у півтора раза на додаткові $500 млрд.
Цікаво як від гасел до скорочення видатків перейшли до масштабного збільшення бюджетних трат )
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
Сполученим Штатам може знадобитися до $22 млрд на будівництво першого ракетного лінкора нового покоління — класу «Трамп». Це потенційно один із найдорожчих військових кораблів в історії американського флоту.
За задумом, новий лінкор буде більшим за всі крейсери й есмінці, які ВМС США будували після Другої світової війни. Водночас за розмірами він становитиме приблизно третину від авіаносця «Джеральд Форд» — нині найдорожчого військового корабля США, на створення якого витратили $13 млрд.
Аналітик Бюджетного управління Конгресу США Ерік Лабс оцінює можливі витрати на перший корабель у діапазоні від $15,1 млрд до $22 млрд. Остаточна сума залежатиме від рішень щодо водотоннажності, чисельності екіпажу та озброєння — ці параметри поки що не визначені.
Про плани запустити нову серію таких кораблів Дональд Трамп оголосив у грудні у своїй резиденції Мар-а-Лаго (Флорида). Президент представив проєкт як частину програми «Золотий флот», яка має на меті відродити американське суднобудування та модернізувати військово-морські сили США. Він визнав, що ці кораблі будуть дорогими, але наголосив на їхній винятковій важливості та потужності.
😄Цікаво, що торік тоді ще міністр оборони США Піт Гегсет наказав керівництву Пентагону і збройних сил розробити плани щорічного скорочення оборонного бюджету на 8% протягом наступних 5 років. Це означає, що за цей період він має зменшитись на приблизно 34%. Бюджет Пентагону на 2025 рік становив близько $850 млрд.
А вже у січні цього року Дональд Трамп запропонував збільшити бюджет Пентагону одразу у півтора раза на додаткові $500 млрд.
Цікаво як від гасел до скорочення видатків перейшли до масштабного збільшення бюджетних трат )
📩 Підписуйся на "Ціну держави" | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискоюhttps://secure.wayforpay.com/payment/s7cf33501e4b1
📈Світова економіка на $117 трлн
Економіка США обсягом $30,6 трлн перевищує сукупний ВВП Китаю, Німеччини та Японії разом узятих. При цьому реальний ВВП Сполучених Штатів, за прогнозами, зросте на 2% уже цього року.
Для порівняння, економіка Індії, як очікується, додасть 6,6%, що є одним із найвищих темпів серед найбільших економік світу. Випереджає її лише Ірландія: завдяки зростанню експорту її ВВП у 2025 році може зрости на вражаючі 9,1%.
Ця візуалізація показує стан світової економіки у 2025 році на основі прогнозів з останнього огляду World Economic Outlook Міжнародного валютного фонду.
Економіка США за останні 25 років зросла майже на 70% у реальному, скоригованому на інфляцію вимірі. У середньому це близько 2,1% на рік — третій найвищий показник серед десяти найбільших економік світу.
🇮🇳Для порівняння, Індія зростала більш ніж утричі швидше впродовж цього ж періоду, що дозволило їй наростити ВВП до $4,1 трлн. Уже наступного року вона, за прогнозами, обжене Японію та стане четвертою найбільшою економікою світу.
🇩🇪 Натомість Німеччина протягом десятиліть демонструє вкрай мляві темпи зростання. У 2023 та 2024 роках її економіка скорочувалася, а в 2025-му очікується приріст лише 0,2%. На тлі слабкого зростання продуктивності промисловий сектор країни перебуває у спаді з 2018 року.
Подібна ситуація характерна і для багатьох європейських країн загалом: за останні 25 років вони в середньому зростали менше ніж на 2% на рік. Так, Італія, восьма економіка світу, демонструвала середнє зростання ВВП лише 0,4%, а Франція — близько 1,2%.
📩 Підписуйся на "Ціну держави"https://www.imf.org/en/publications/weo/issues/2025/10/14/world-economic-outlook-october-2025
Економіка США обсягом $30,6 трлн перевищує сукупний ВВП Китаю, Німеччини та Японії разом узятих. При цьому реальний ВВП Сполучених Штатів, за прогнозами, зросте на 2% уже цього року.
Для порівняння, економіка Індії, як очікується, додасть 6,6%, що є одним із найвищих темпів серед найбільших економік світу. Випереджає її лише Ірландія: завдяки зростанню експорту її ВВП у 2025 році може зрости на вражаючі 9,1%.
Ця візуалізація показує стан світової економіки у 2025 році на основі прогнозів з останнього огляду World Economic Outlook Міжнародного валютного фонду.
Економіка США за останні 25 років зросла майже на 70% у реальному, скоригованому на інфляцію вимірі. У середньому це близько 2,1% на рік — третій найвищий показник серед десяти найбільших економік світу.
🇮🇳Для порівняння, Індія зростала більш ніж утричі швидше впродовж цього ж періоду, що дозволило їй наростити ВВП до $4,1 трлн. Уже наступного року вона, за прогнозами, обжене Японію та стане четвертою найбільшою економікою світу.
🇩🇪 Натомість Німеччина протягом десятиліть демонструє вкрай мляві темпи зростання. У 2023 та 2024 роках її економіка скорочувалася, а в 2025-му очікується приріст лише 0,2%. На тлі слабкого зростання продуктивності промисловий сектор країни перебуває у спаді з 2018 року.
Подібна ситуація характерна і для багатьох європейських країн загалом: за останні 25 років вони в середньому зростали менше ніж на 2% на рік. Так, Італія, восьма економіка світу, демонструвала середнє зростання ВВП лише 0,4%, а Франція — близько 1,2%.
📩 Підписуйся на "Ціну держави"https://www.imf.org/en/publications/weo/issues/2025/10/14/world-economic-outlook-october-2025
Просвітницький проект аналітичного центру CASE Україна http://case-ukraine.com.ua, який роз'яснює українцям скільки коштує їм держава і на що йдуть їхні податки
Created: 22 May 2025
Responsible:
This channel relays data from the next publicly available source: https://t.me/costukraine, for the purpose of popularizing it and increasing the audience of its subscribers.
Follow the links in the posts to get complete information about the Author or the subject of the post.