Мої обпечені п'яти
Сказати можуть багато.
Вони пройшли муки й сльози.
Пройшли дощі і морози.
Вони блукали у лісі,
Та краще тут, на узліссі,
Збирати квіти з росою
І милуватись красою.
Були і добрії ранки,
Були чудові світанки.
Було багато такого,
Про що не кажуть пустого.
І навіть там, наодинці,
Коли лишились лиш двоє,
Ти все одно не розкажеш.
Я просто тихо з тобою
Постою.
Ти ж все це й сам уже бачив,
Усю цю магію світу.
Тож навіть мить ця чарівна
Створила нашу орбіту,
Щоб ми стояли й мовчали.
Ти про одне, я про інше.
А так хотілось сказати...
Тримай в обіймах міцніше.