Куточок творчості АлРін

Одного разу моя вчителька математики попросила весь клас вийти на вулицю і прогулятись з нею навколо школи.
«Як давно ви помічали красу навколо? Озирніться, дайте собі час роздивитися. Ви проходите повз цього щодня. І саме тому люди звикають і перестають бачити цінні речі»

Я згадала і вирішила нагадати вам, як цінно бачити красу

Ось трошки того, що останнім часом бачила я:

Моє "тягнутись до світла"
Зовсім не значить —
Відмовитись сумувати.
І вже точно не значить —
Відкинути злість.

Любий друже,
Важливо — дозволить собі
Відчувати
Навіть біль,
Що місцями
Доводить до сліз.

Біль навчить тебе більше,
Ніж "коучі по життю".

Кажи собі (хоча б тихо):
"Люблю".

Навіть коли ти схибив.

Помилки навчать тебе більше,
Ніж стопка конспектів з теорій.

В твоєму житті ж
Ціла купа історій,
Які доведуть:
Помилятись важливо.

Кожна помилка —
Ще одне диво.

Помиляйся, мій друже.
І роби це красиво.

А я нещодавно говорила із Богом.
Він сказав мені: "Кидай палити!"
Я знаю, що люди присвячені сонцю й дорогам,
А я все шукаю як мені, з чим мені жити,
Бо шлях свій життєвий треба ж любити,
Інакше зайдеш кудись не туди.

А ще нещодавно відкрила для себе,
Що хочу навчитися  відпочивати.
Бо, знаєш, усе, що хвилює між ребер
Може не тільки щось добре тобі дарувати,
Все це виснажує, щоб відчувати
Треба хоч іноді відпочити.

І ще я прийшла до того етапу,
Коли мої цілі втратили глибину.
Мене більш хвилює, як себе називати,
Але я і досі цього не збагну.
Дивно, мабуть, чути цю новину,
Бо ім'я ж є у всіх, ти ж людина, а що іще тобі треба?

Я хочу знов відшукати/створити себе
І більше нічого мені не треба.

Розбуди мене, мам.
Скажи, що пора вже в школу.
Це ж тільки діти бігають
По колу,
Дорослі ж усюди бачать спіраль.
Мамо, навчи мене відпускати
Свій жаль.
Візьми міцно за руку на перехресті,
Щоб перейти дорогу.
Дай мені віру, надію, змогу.
Бачиш же?
Я стараюсь.
Тільки іноді...
Забуваюсь.

Уже доросла.

Доросла до того,
Що сама вже іду по дорозі.
Ти чекаєш мене
На порозі.
А мене
Уже там
Немає.

Мене там,
В минулому,
Тільки іноді щось
Тримає.

Я ж хотіла відчути, як
Відпускає...

Мамо, я вже не дитина,
Це був не сон.
Спогади тануть,
Як промокший картон.

Я вже шукаю свій власний
Дім.
Я хочу, щоб вся моя сутність
Відчулась в нім
У безпеці,
Як серед поля у літній спеці,
Десь у дитинстві, коли весь світ був таким великим.

.....

Сьогодні ж я відчуваю
Диким,
Але...

Від того і вільним, бо я в ньому стала вільніше.

Досвід мій був для того,
Щоб я стала трохи сильніше.

Не дозволяла нікому себе ображати.

Мам, я навчилась себе поважати.

Але, мабуть, від цього і ми з тобою так віддалились.

Новий день вже,
А ми знову одне до одного
Не
Додзвонились.