Українська правда

<р>
У розмовах про СЗЧ мене бентежить звичка узагальнювати. Тому що ця абревіатура поєднує дві дуже різні групи.

<р>
Є ті, кому не пощастило із командиром. Ті, кому не давали перевестись. Ті, хто вигорів після довгих років війни. Ті, кому потрібно було рятувати сім'ю. Ці люди встигли повоювати і послужити – і в якийсь момент накопичений знос змусив їх вирішити, що вони віддали батьківщині всі борги.

<р>
А є ті, хто втік із БЗВП. Їхнє СЗЧ – це ще одна редакція "ухилянтства". Абревіатура правопорушення змішує їх із першою групою, але вони навіть не спробували доїхати до воюючої армії. Їм нема чого згадати, нема чого пред'явити, і їхня участь у війні закінчилася не розпочавшись.

<р>
Ми риторично поєднуємо ці дві групи в одну. Не робимо різниці на рівні статистики. Не беремо до уваги при винесенні вироку. Без розбору відправляємо у штурмові війська після повернення. У нас просто є загальна цифра – всередині якої ті, хто воював та вигорів, і ті, хто вирішив, що воювати має хтось ще.

<р>
І це проблема.

<р>
Безстроковість армійської служби позбавляє суспільство рольової моделі ветерана. Громадянина, який віддав батьківщині всі борги і тепер живе післявоєнне життя в тилу. Відсутність термінів служби робить мобілізацію необоротною. І якщо армії пропонують миритися з відсутністю ротацій, то решті варто готуватися до наслідків цього рішення. Станом на серпень минулого року в СЗЧ з початку війни встигли піти понад двісті тисяч осіб. Потім статистику засекретили.

<р>
За той же період у країні <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2025/11/05/8005914/">зареєстрували менше ніж двадцять тисяч кримінальних проваджень за ухилення від мобілізації. З них засуджено менше як дві тисячі людей. Можна зрозуміти, чому в коментарях ухилянти вимагають називати їх ухилянтами лише за рішенням суду. Якщо судити зі статистики, то для них це безпрограшна стратегія.

<р>
Особливість у тому, що в житті є два різні відчуття часу. Він може працювати на тебе, а може – проти. Якщо ви сидите на дієті, то час – ваш союзник. Якщо ігноруєте хронічну хворобу – навпаки. Проблема в тому, що в армії у військовослужбовця досить химерні стосунки з часом.

<р>
Вислуга років не додає тобі бонусів. Між тими, хто служить місяць, і тими, хто п'ятий рік, немає жодної різниці. Всі отримують однакові гроші. У всіх однакова за тривалістю відпустка. Держава не робить різниці між ветеранами та новачками – і твій послужний список не робить твою службу комфортнішою.

<р>
Час, проведений в армії, накопичує тобі не бонуси, а проблеми. Зі спиною та колінами. З дружиною та дітьми. З довоєнною кар'єрою та скілами. Чим далі ти від свого цивільного минулого, тим глибший вододіл. І навіть спілкування з друзями в тилу спотикається на різницю в набутому досвіді, яку складно не помітити і ще важче – переступити.

<р>
Шлюб та відносини в армії необов'язково стають рятівним колом. Обставини роблять їх заручником дистанції. Якоїсь миті втома від самотності починає плодити метастази – і навіть багаторічні шлюби дають тріщину. В цей момент відносини з джерела твоєї сили перетворюються на джерело твоєї ж слабкості. Багато хто йде в СЗЧ, щоб урятувати сім'ю, тому що щорічні 30 днів відпустки не компенсують 11 місяців розлуки.

<р>
Час в армії здатний працювати проти тебе. Колишні колеги продовжують робити кар'єру. Дорожчають на ринку праці. Живуть своє старе життя, доки ти тягнеш на собі нове. І строк, проведений в армії, не дає тобі зовсім ніяких привілеїв. Чим пізніше ти прийшов до армії, тим комфортнішими будуть умови твоєї мобілізації. До твоїх послуг – трирічні контракти та перелік посад на вибір. Що більше часу ти віддав батьківщині, то менше вона на тебе звертає увагу.

<р>
Мрія, яка поєднує багатьох із нас, це дочекатися "почесної демобілізації". Право не соромитися самого себе – це єдине, що можна забрати з армії із собою в цивільне життя. У це право військовослужбовці інвестують своє життя, здоров'я, відносини і цивільну кар'єру. І все питання в тому, які сигнали країна посилає тим, хто її захищає. Чи враховує вона наш знос і пробіг? Чи дає більше часу на планові ТО? Чи готова відпускати бійців на капремонт? Але поки що єдиний сигнал від батьківщини зводиться до формули – "чим пізніше прийшов, тим кращими будуть умови".

<р>
У всьому цьому є неабияка частка несправедливості. Всі розмови про "боротьбу із СЗЧ" зводяться до пропозицій збільшити розмір батога. Ніхто не пропонує обговорювати величину пряника. Якби термін служби впливав на тривалість відпустки, грошове забезпечення, пільги та бонуси для сім'ї, то ризик обнулення привілеїв міг би служити аргументом для тих, хто вигорів. Але поки що єдиний метод виправлення ситуації із ветеранським СЗЧ зводиться до формули "менше годувати і більше доїти".

<р>
Повномасштабна війна триває п'ятий рік і навряд чи останній. Ми вивозимо її на характері та дисципліні. Держава не може пообіцяти солдатам термін служби. Єдине, що їй до снаги, це створити систему, в якій послужний список та вислуга визначатимуть якість служби. Щоб у загальній цифрі СЗЧ ветеранів поменшало.

<р>
Якщо ви хочете налякати солдата в'язницею, він не повинен вважати в'язницею свої умови служби.

<р>
<еm>Павло Казарін, для УП

<р><еm>Наприкінці лютого 2026 року в російських пабліках почала <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/17/8021405/" stylе="bасkgrоund-соlоr: rgb(255, 255, 255);"><еm>ширитися <еm>інформація щодо перспективи блокування Теlеgrаm на території <еm>Російської Федерації<еm>. За планом "Роскомнадзору", який координує заборону інформаційної платформи в Росії, вже з 1 квітня цього року доступ до Теlеgrаm буде недоступним по всій країні.<р>
<еm>Обмеження <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/18/8021627/"><еm>не стосуватиметься <еm>російських військових на передовій. Поки не зрозуміло, як технічно це відбуватиметься. Ми звернулися до українців в окупації, і вони підтвердили, що впродовж березня почали втрачати доступ до Теlеgrаm. Для них цей месенджер – один із небагатьох доступних каналів комунікації з близькими в Україні. Адже раніше в РФ, а також на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) було заблоковано щонайменше сервіси Меtа та YоuТubе.
<р>
<еm>Як альтернативу в Кремлі змушують використовувати додаток від російських розробників – МАХ. Кіберфахівці вважають, що цей месенджер повністю контролює комунікацію і навіть вміст гаджетів користувачів.<р><еm>У щоденнику партизанського руху <а hrеf="httрs://lіfе.рrаvdа.соm.uа/sосіеty/zlі-mаvkі-аlе-sрrаvеdlіvі-yаk-ukrаjіnskі-раrtіzаnkі-v-оkuрасіjі-kоshmаryаt-rоsіyаn-302105/" tаrgеt="_blаnk" рubtаg="0">"Зла Мавка" одна з підпільниць <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://zlаmаvkа.соm/9-sеntyаbryа-2025-оkkuрyrоvаnnаyа-hеrsоnskаyа-оblаst-ukrаynа/"><еm>розповідала<еm>, як після встановлення Мах її викликав на розмову директор компанії, в якій вона працює.
<р>
<еm>"Я залізла в налаштування й придивилася до масштабу проблеми: Мах збирає тупо все – геолокацію, контакти, ІР-адреси і те, як я поводжуся в якій соцмережі. Ну що ж, бувай, любий інстаграмчик. Усе це "може", а отже, точно буде передаватися державним органам і якимось "третім особам". Привіт, блін, товаришу майоре. Тепер офіційно у вашому телефоні", – пише Зла Мавка (універсальний позивний руху використаний з метою захистити особу <еm>партизанки).<р>
<еm>Паралельно розмови про блокування Теlеgrаm в Україні отримали нову хвилю підтримки. Після <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/22/8022133/"><еm>теракту у Львові <еm>в ніч на 22 лютого, коли завербовані саме через цей месенджер українці підірвали два вибухові пристрої в середмісті, українські посадовці знову заговорили про обмеження месенджера в Україні через загрози національній безпеці. <р><еm>На цю тему висловилися керівник Офісу президента <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.bbс.соm/ukrаіnіаn/аrtісlеs/с747х0q3zyzо"><еm>Кирило Буданов <еm>та його заступниця <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/22/8022217/"><еm>Ірина Верещук<еm>, а також міністр внутрішніх справ України <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/23/8022414/"><еm>Ігор Клименко<еm>.
<р>
<еm>"Українська правда" розібралася в тому, які небезпеки несе Теlеgrаm, що для українців означає його блокування в Росії та наскільки реальна перспектива, що Теlеgrаm в Україні за<еm>блокують<еm>.

Якщо мене не чіпають – за мною не слідкують. Що знають про вас завдяки Теlеgrаm

<р>
За роки повномасштабного вторгнення месенджер Теlеgrаm став найпопулярнішим джерелом новин в Україні. У 2025 році, <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://іntеrnеws.uа/орроrtunіty/mеdіа_trust_соnsumрtіоn_2025_rеlеаsе">згідно з дослідженням ІnМіnd, 81% українців використовували Теlеgrаm для спілкування, а 72% – читали там новини.
<р>
Користування Теlеgrаm – активна передача особистих даних під час спілкування в месенджері. І в цьому головна небезпека, адже, <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://krеmlіngrаm.оrg/uа/dаngеrs/">за даними розвідувальної групи Кремлеграм, у Теlеgrаm, окрім секретних чатів, не відбувається шифрування ваших повідомлень. Тобто вся інформація, яку ви поширюєте: ваше ім'я, номер телефону, список контактів, геолокація – доступна менеджерам платформи. А також інформація з особистих повідомлень, скажімо, паспортні дані, які ви передавали через додаток у бухгалтерію – зберігається на серверах.
<р>
Власність Теlеgrаm – непрозора. Попри офіси в Європі, США та на Близькому Сході <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://stоrаgе.gооglеаріs.соm/іstоrіеs/еn/stоrіеs/2025/06/10/tеlеgrаm-fsb/іndех.html">частина серверів Теlеgrаm була розташована в Росії щонайменше до 2020 року. А зараз цю частину ІР-адрес менеджерить зі США Владімір Веденеєв, колишній власник GlоbаlNеt LLС, тісно пов'язаної з ФСБ Росії.
<р>
У 2021 році Телеграм <а hrеf="httрs://ерrаvdа.соm.uа/nеws/2021/03/15/671955/">розмістив облігації на біржі в Санкт-Петербурзі. Головними <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://krеmlіngrаm.оrg/uа/dаngеrs/">інвесторами компанії стали: Фонд прямих інвестицій уряду РФ, "ВТБ-капітал", що на 60% належить російській державі, "Альфа-Капітал" (її власник – російський олігарх Михайло Фрідман). <р>П'ятирічна програма інвестицій у Теlеgrаm ще триває до вересня 2026 року, навіть попри заборону месенджера на території Росії. На цей час компанія запланувала першу оплату відсотків інвесторам.
<р>
<еm>"Найбільша помилка громадян України думати, що якщо мене не чіпають – за мною не слідкують. Позиція "я не цікавий" та низький рівень інформаційної грамотності – це підігравання ворогу. <р><еm>Будь-яка ваша вразливість: фінансова ситуація, поширення інтимних фото коханим через додаток, потреба в соціальному захисті – це потенційна причина, щоб використати вас. <р><еm>Для багатьох українців цей додаток зручний, а зручність – антагоніст безпеки", – каже український спеціаліст із кібербезпеки, який з безпекових міркувань воліє залишатися анонімним.
<р>
Для України блокування Телеграма в Росії не має жодного значення, адже <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://krеmlіngrаm.оrg/uа/dаngеrs/">небезпеки залишаються незмінними: підконтрольність Росії та російські гроші. Кожен користувач добровільно передає особисту інформацію на бік мережі. Відповідно, <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://krеmlіngrаm.оrg/uа/dаngеrs/">за даними Кремлеграм, в разі потреби російські спецслужби можуть отримати інформацію з профілів Теlеgrаm.

Безпека vs політика: що переможе?

<р>
У розмовах про роботу Теlеgrаm після <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/22/8022133/">теракту у Львові 22 лютого йшлося про те, щоб обмежити швидкість додатку на території України і заборонити користування ним для дітей до певного віку.
<р>
Ми поспілкувалися зі спеціалістами з кібербезпеки та з народними обранцями, які працюють над законопроєктом про регулювання цифрових платформ. Усі вони підтверджують нереалістичність цих заяв.
<р>
"<еm>Якщо ми говоримо про блокування Теlеgrаm для певних категорій населення, то це технічно неможливо. Уряд України в цьому випадку має співпрацювати з Теlеgrаm, щоб отримати інформацію про всіх користувачів і зробити обмеження для певних категорій, каналів чи сервісів.
<р>
<еm>Заяви про обмеження швидкості більш реальні, але в нашому випадку платформа Теlеgrаm має вбудовані проксі (захист даних та забезпечення анонімності користувачів у випадку втручання в роботу платформи – УП), щоб обходити блокування з тих чи інших причин. Вмикання проксі доволі просте і не потребує якихось особливих зусиль для звичайних користувачів. Відповідно, на обмеження трафіку Україні потрібно витрачати в рази більше зусиль та коштів", – пояснює УП Назар Токар, керівник незалежної розвідувальної групи <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://krеmlіngrаm.оrg/uа">Кремлеграм.
<р>
За даними джерел УП в органах безпеки, заяви про обмеження Теlеgrаm не є безпідставними. Наразі фахівці шукають найефективніше рішення, щоб контролювати загрози, які може нести мережа. <р>Водночас для влади це питання політичне, і Володимир Зеленський максимально намагається оминути хвилю хейту, яку отримав свого часу Петро Порошенко через <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2018/04/24/7178513/">блокування ВКонтакте та Одноклассники рішенням РНБО.
<р>
"<еm>Президент боїться закривати Теlеgrаm з двох причин. Перше, його команда вклала шалений ресурс у розкрутку каналів у ТГ, щоб менше залежати від медіа ще з часів виборчої кампанії. Також це дуже популярна платформа, а він переконаний, що блокування ВКонтакте та Одноклассники вдарило по рейтингу Порошенка. Тому шлях через рішення РНБОУ і санкції малоймовірний. Незалежно від кількості жертв від терактів та завербованих", – вважає народний депутат України від партії "Голос" Ярослав Юрчишин.
<р>
Поки в ОП не розглядають блокування Теlеgrаm через санкції РНБО, Верховна Рада працює над законом, який має врегулювати діяльність цифрових платформ. Народний депутат від "Європейської Солідарності" Микола Княжицький подав на розгляд парламенту <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://іtd.rаdа.gоv.uа/bіllіnfо/Віlls/Саrd/43884" stylе="bасkgrоund-соlоr: rgb(255, 255, 255);">законопроєкт, який регламентує роботу соціальних мереж.<р>
Микита Потураєв, нардеп від "Слуги народу", автор іншого, ще не поданого до Ради законопроєкту, наголошує, що оскільки Теlеgrаm має зареєстровані офіси на територіях країн-союзниць, то його заборона може стати причиною для конфліктів із партнерами.
<р>
"<еm>У мене була дискусія з колегами з Ради Європи, які рекомендували рухатися не через прийняття закону, а через санкції. І я їм нагадав, що рішення РНБО, яке стосувалося ВКонтакте та Однокласники, було не про блокування, а про накладання санкцій на російські компанії. Україна не може ввести санкції проти Теlеgrаm, оскільки серед інвесторів є арабські та американські інвестиційні фонди.
<р>
<еm>У нас є підстави вважати, що за цими фондами ховаються люди, пов'язані з Кремлем. Але через непрозору форму власності накладати санкції на компанію, яка принаймні частково належить дружнім країнам, може спровокувати для нас дуже негативні наслідки. Це не означає, що ідею рухатися через санкції ми відкинули повністю, але тут я поки що не можу вдаватися в деталі", – пояснює Потураєв.
<р>
Згідно з обома проєктами, всі цифрові платформи повинні мати активну юридичну особу чи представництво на території України та комунікувати з урядом України. Недотримання цих вимог може стати причиною блокування.

Теlеgrаm діятиме на території України, якщо їхній офіс піде на співпрацю з урядом

<р>
Пропоновані зміни в законодавстві для регулювання цифрових платформ на території України це не лише про Теlеgrаm, а про соціальні мережі загалом.
<р>
"<еm>Ініціатива цього закону (законопроєкту Княжицького –<і> УП<еm>) була пов'язана з тими загрозами, які для нас несуть не лише Теlеgrаm, а так само ТіkТоk і інші соціальні мережі. І ці загрози різні. Зараз, наприклад, як ви знаєте, всюди обговорюється загроза для дітей. Уряди <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2026/02/27/8023040/" stylе="bасkgrоund-соlоr: rgb(255, 255, 255);"><еm>по світу <еm>забороняють користуватися соціальними мережами дітям до певного віку.<р>
<еm>Для нас регулювання соціальних мереж стало критично важливим через впливи країни-агресора. І для мене було важливим підняти питання регуляції, не входячи в конфлікт з європейськими партнерами.
<р>
<еm>В контексті Теlеgrаm ми повинні усвідомлювати, що він є монополістом на ринку споживання інформації в Україні з фактично відсутньою комунікацією з урядом України", – каже Княжицький.
<р>
Проєкт закону Потураєва, на відміну від проєкту Княжицького, передбачає можливість запровадити обмеження, пов'язані із загрозами національній безпеці. В умовах повномасштабної війни така логіка виглядає не лише зрозумілою, але й значною мірою виправданою, зважаючи на масштаб дезінформації, спроби впливати зовні та необхідність держави мати інструменти для захисту інформаційного простору.
<р>
Водночас саме тому особливо важливо, щоб ці норми застосовувалися вузько, адресно і виключно в контексті безпекових загроз, не зачіпаючи простір для критичних висловлювань і відкритої публічної розмови про дії влади.
<р>
Спеціалісти з кібербезпеки пояснюють, що загроза свободі слова можлива лише за умови встановлення спеціального обладнання, за прикладом Росії.
<р>
"<еm>Система санкцій для порушників майбутнього закону про цифрові платформи буде важкою для повноцінного втілення. Такі платформи, як Теlеgrаm, складно піддаються регулюванню. Для цього Україні буде потрібно закупити дороговартісне обладнання, так звані "чорні ящики" для глибинного аналізу даних.
<р>
<еm>Ці пристрої не просто фільтрують трафік, а мають доступ до змісту пакетів даних, які передаються користувачами. Росія активно використовує ці пристрої; завдяки їм вона змогла досягти блокування сервісів Меtа чи Yоutubе.
<р>
<еm>Такі дії не відповідають у принципі демократичним практикам – і Україна не планує цього робити", – пояснює Потураєв. <р>Тобто Україна номінально зможе накласти санкції на будь-які соціальні мережі, але, як і з ВКонтакте, щоб обійти блокування, достатньо буде увімкнути VРN.
<р>
Якщо ухвалять закон, який регламентує діяльність цифрових платформ, то рано чи пізно через його невиконання на платформу Теlеgrаm буде накладено санкції, адже поки це чи не єдина соціальна мережа, яка не комунікує з офіційним Києвом.
<р>
Для розуміння, більшість цифрових платформ зараз мають щонайменше представника в Україні, до якого офіційний Київ може звертатися із проханням блокувати контент – скажімо, пропагандистські вкиди.<р>
З Теlеgrаm така можливість відсутня. Це підтверджують усі співрозмовники УП і наголошують, що поведінка представників мережі Дурова є безпрецедентною.
<р>
<еm>***
<р>
<еm>Попри всі небезпеки та загрози блокування Теlеgrаm найближчим часом не відбудеться. Офіційний Київ обрав "довгий" шлях обмеження – через законопроєкт, який регулюватиме діяльність цифрових платформ в Україні. За найоптимістичнішими передбаченнями нардепів, голосування за проєкт може відбутися до кінця цього року.
<р>
<еm>Але зволікання зі швидким рішенням несе загрози для громадян України, які обрали зручність месенджера з російським корінням. Всі ваші особисті дані, дані ваших контактів, які не мають додатку, можуть оброблятися представниками країни-агресора, говорять співрозмовники УП зі спецслужб і розвідувальної групи Кремлеграм.
<р>
<еm>Софія Челяк, УП

<р>
<еm>Стару, як світ, ситуацію "троє проти одного" оборонець Маріуполя, "азовець" <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аuthоrs/569b5d1f6182f/"><еm>Геннадій Харченко <еm>перевернув під час допиту в російському полоні догори дриґом. На <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.fасеbооk.соm/wаtсh/?mіbехtіd=wwХІfr&v=2710340072500141&rdіd=ySХwТоdІ38РbС1Dv"><еm>відео<еm>, де в кадрі лише обеззброєний боєць, чути голоси тих трьох, що намагаються довести свою зверхність. Але їхня зграйна сила не може перебороти спокійний тон Харченка.
<р><еm>– <еm>Якщо ви носій ось цієї скандинавської міфології (популярної серед "азовців" – УП), чи не стало для вас катастрофою те, що ви здалися у полон зі зброєю в руках?" – напосідали на Геннадія.
<р><еm>– <еm>Ми не відмовились від бою, – відповів він. <р><еm>– <еm>В сенсі?!<р><еm>– Ми виконали наказ. <р><еm>– Ви ж у полоні. <р><еm>– І що?<р><еm>– Опинитися у полоні для воїна – ганьба. <р><еm>– Ми не вважаємо, що це ганьба. <р><еm>– А "ви" – це хто?<р><еm>– Ми – це наш підрозділ. Ми ж спілкуємося на цю тему, говоримо між собою. <р><еm>– Ви зараз зі зброєю в руках, і ви продовжуєте битися, так?<р><еm>– Безумовно. Звісно. <р><еm>– І де ваша зброя?<р><еm> – Всередині нас, – сказав Харченко.
<р>
<еm>Росіяни намаглись зрозуміти, чому представники <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2026/03/20/8026331/?fbсlіd=ІwY2хjаwQvООllеНRuА2FlbQІхМQВzсnRjВmFwсF9рZВАyМjІwМzkхNzg4МjАwОDkyААЕеNzthМdDJfnсрsІОS0КаDоХyrGlМbЕ5сС0VеоОq3mmwgАоТАТаQq619еkY60_аеm_jR-72КFh_VJі8Мb76Р71ZА"><еm>"одного" з ними народу <еm>геть інші. Як так сталося, що той же Харченко, мешканець Запоріжжя, народжений 1972 року, не вписується в парадигму пострадянського "русского міра"? Чому він пішов 2014 року добровольцем на війну проти росіян?
<р>
<еm>Вочевидь на тлі стандартних пояснень – "зомбування", "русофобія", "інтриги англосаксів", "вплив Сороса" – недосяжним для розуму росіян залишився той факт, що навіть у полоні українські бранці намагаються залишатися людьми.
<р>
<еm>Після звільнення в жовтні 2024 року Геннадій Харченко згадував, як "азовці" навіть у найважчих умовах проводили уроки з англійської та історії.<р>
<еm>"Розпочали ми наші класи ще на <а hrеf="httрs://lіfе.рrаvdа.соm.uа/sосіеty/trі-rоkі-tеrаktu-v-оlеnіvсі-sроgаdі-аzоvсіv-309442/"><еm>Оленівці<еm>, коли Лемко привіз зі слідчого експерименту на "Азовсталі" два напівцілі зошити та обгризений олівець, примудрившись засунути це в кайданках до кишені. <р><еm>Напівжартома ми називали наші студії Острозькою (бо острог) азовською вільною академією. Крім мене мав власні групи <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://uk.wіkіреdіа.оrg/wіkі/%D0%А1%D0%ВF%D1%83%D0%В4%D0%В5%D1%97"><еm>спудеїв <еm>та проводив заняття друг Ярило. Лекції з історії України читав друг <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2022/11/09/7375470/"><еm>Доцент<еm>", <еm>– пояснює <еm>Харченко.<р>
<еm>В інтерв'ю УП Геннадій Харченко розповів про русифікацію індустріальних міст, криміналізацію російської ідеології, пацифізм Європи та пристрасть українців.
<р>
<еm>Далі – пряма мова.

"Неможливо підкорити – тільки знищити"

<р stylе="tехt-аlіgn: rіght; ">
<еm>Віg Сіty Lіghts / Вогні великого міста<р stylе="tехt-аlіgn: rіght; "><еm>Назва одного з уроків англійської, який проводили "азовці" за ґратами
<р>
У полоні на нас дивилися, як на якихось прибульців з іншої планети. Поява перших "азовців" викликала ажіотаж серед представників вищої армійської ланки, чинів з "Ахмата", ФСІН, ФСБ, пропагандистів. Цей ажіотаж можна, мабуть, порівняти з першими концертами західних рок-гуртів у Радянському Союзі.
<р>
Неодноразово під час приїзду якихось чинів нас вишиковували, а вони проходили повз, вдивляючись в обличчя. Не знаю, що вони хотіли знайти.
<р>
Я вступив на історичний факультет наприкінці 1980-х, коли для багатьох навчання там асоціювалося з можливістю досягти успіху в партійних комітетах чи у КДБ. Треба було лише вивчити історію КПРС і СРСР. <р>Тоді мало кому була цікава історія України. Навіть у перші роки незалежності вивчення козацької доби, археологічні дослідження в цьому напрямку вважали чимось ненауковим.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/6/3/797737/63еdf84b2а1f5а16сd6090ffс78еb8051774630483.jрg" />
Геннадій Харченко: Завдяки тим, хто продовжував вивчати українську історію наприкінці 80-х – на початку 90-х історичний факультет у Запоріжжі залишався форпостом патріотичних ідей, формував певний світогляд. Як і, скажімо, факультет української філології, який був таким само неперспективним з точки зору кар'єри. Але в таких місцях навчалися, працювали справжні патріоти своєї справи і України. Багато випускників стали воїнами. І чимало з них, на жаль, загинули



<р>
Русифікацію в Запоріжжі ми не просто відчували, ми в ній жили. Були часи, коли ніби нічого й не нагадувало, що це – козацький край. Складалося враження, що історія Запоріжжя як краю почалася виключно з індустріалізації. Що місто Запоріжжя почалося з ДніпроГЕС. Що існує воно виключно завдяки заводам і дихає тільки тому, що ці підприємства викидають у повітря всю таблицю Менделєєва.
<р>
Це було таке собі величезне робоче селище, яке просто мало обслуговувати промислові гіганти, працювати на оборонку СРСР. І зовсім не перейматися культурним життям, розвитком мистецтва.
<р>
Мабуть, така доля була в усіх індустріальних міст. Все це ми відчували і в Маріуполі, коли там базувались: і забрудненість екології, і нестачу просвітницького руху. Але так само відчувалась і велика жага до культури, коли почали проводити такі заходи, як ГогольFеst.
<р>
Коли анонсували акцію "Ніч у музеях", багато хто казав: <еm>"Та кому це буде цікаво?!". Але кілька локацій, де були український живопис 19-го століття, скіфське золото і роботи <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2023/08/11/7415096/">Марії Примаченко, за ніч відвідали 10 тисяч мешканців. Це просто феноменально. При тому, що не всі бажаючі могли туди потрапити, бо було обмежене пересування містом.
<р>
Люди почали згадувати, що в Маріуполі є роботи <а hrеf="httрs://lіfе.рrаvdа.соm.uа/сulturе/ріdsumkі-vіstаvkі-bоrіvіtеr-rоzроvіdаyе-оlеnа-grоzоvskа-301269/">Горської. Що це – козацька земля <еm>(<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://uk.wіkіреdіа.оrg/wіkі/%D0%9А%D0%В0%D0%ВВ%D1%8С%D0%ВС%D1%96%D1%83%D1%81%D1%8С%D0%ВА%D0%В0_%D0%ВF%D0%В0%D0%ВВ%D0%В0%D0%ВD%D0%ВА%D0%В0"><еm>Кальміуської паланки <еm>– УП). Все це популяризувалося, і виникало неабияке захоплення. Так само намагалися робити Маріуполь сучаснішим, комфортнішим. <р>Мабуть, все це викликало у росіян додаткову агресію. Макіавеллі казав, що місто, яке зазнало економічного розвитку і потужного місцевого самоврядування, неможливо підкорити – тільки знищити.

Читайте також: <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2025/02/14/7498193/">Приборкувач стихій. Життя азовця Ярослава "Фірста" від дитинства до загибелі в Оленівці

"Обманути лоха для них доблесть"

<р stylе="tехt-аlіgn: rіght; ">
<еm>Рlаyіng Маfіа / Гра в мафію
<р>
Всі державні інститути, церква, армія, суд, пропаганда в РФ зав'язані на ФСБ. І все це, як не дивно, переплітається з кримінальною субкультурою. У колонії посиленого режиму, де після суду відбувають покарання, абсолютно за стандартною процедурою у нас питали, кого ми знаємо зі "стрємящіхся" і "пріблатньонних".
<р>
Ми казали, що навіть не розуміємо, хто є хто, і яка різниця між вором у законі та авторитетом. Росіяни дивувались: <еm>"А як же вас відібрали в "Азов"?". Ми пояснювали: в "Азов" беруть за іншими критеріями. Не за кількістю ходок, не через зв'язки в кримінальному середовищі. А через рівень фізпідготовки, різні навички, через знання української історії. Через іспити на <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://uk.wіkіреdіа.оrg/wіkі/%D0%9А%D1%83%D1%80%D1%81_%D0%ВС%D0%ВЕ%D0%ВВ%D0%ВЕ%D0%В4%D0%ВЕ%D0%В3%D0%ВЕ_%D0%В1%D1%96%D0%В9%D1%86%D1%8F">КМБ.
<р>
Але вони все одно не могли зрозуміти, як можна існувати в суспільстві, не маючи зв'язків. Для них важливо знати людей з ось цього квартету: силовика, корумпованого чиновника, якогось замовного журналіста і кримінального авторитета. Якщо у тебе немає цього "бітлз", ти в суспільстві існувати не можеш. Ти не зможеш вирішувати свої питання, починаючи з найпростіших, побутових.
<р>
У нас такого немає. Якщо ми зараз почнемо когось згадувати, то це будуть відомі журналісти, поети, спортсмени, знайомі військові. Але, мабуть, в останню чергу хтось з нас згадає когось з кримінальним минулим як авторитетну людину, знайомством з якою треба пишатися і звертатися до неї по допомогу.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/а/6/797739/а60f68ае3еb6234b8993760627b849731774630636.jрg" />
"Навіть офіцери слідчого комітету ГРУ, ФСБ повністю перейняли кримінальну субкультуру. А ми навпаки намагалися відстояти армійську дисципліну, "азовські" традиції. Це дуже нагадувало досвід перебування в ув'язненні бійців УПА, коли вони вели рішучу боротьбу і проти кримінального середовища, і проти системи одночасно"



<р>
Ось цей рух <а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://uk.wіkіреdіа.оrg/wіkі/%D0%90%D0%А3%D0%95">АУЄ начебто позиціонує себе як непримиренних ворогів системи, борців із владою. Але насправді це така ж структура, інструмент впливу, який допомагає тримати все суспільство в покорі.
<р>
Украй важко пояснювати за кордоном, чим є справжня Росія і що таке <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2022/10/04/7370240/">"русскій мір". Дуже важко пояснити людям, які живуть у демократії, що влада РФ, політики, офіцери беруть на себе всі зобов'язання для того, щоб їх порушувати, маючи з того користь. Це – поведінка криміналітету. Обманути фраєра вважається за честь, подвиг. А виконати взяті на себе зобов'язання – виконати роль терпіли.
<р>
Всі, включаючи російських попів, живуть за принципом "помри ти сьогодні, а я завтра". Обмануть лоха, щось урвати, вкрасти, загарбати для них – це доблесть, честь, шляхетність.
<р>
Важко пояснити цивілізованій, західній людині, що вся Росія по суті є зоною. І навіть самі місця відбуття покарань не розраховані на перевиховання злочинців. А цивільне суспільство і морально, і ментально готується до того, щоб жити в умовах обмеження громадянських прав і свобод. Більше того, воно сприймає це як норму.
<р>
Втім, коли я розповідаю про власний досвід, до людей починає доходити якесь відчуття, що все це дійсно відбувається. І шо це може відбутися з кимось ще в Європі. "Русскій мір" не обмежує себе Росією і так званою "Новоросією". Весь світ загарбати хоче, як писав Шевченко.
<р>
Так само, як "Азов" для них "нацисти" і "фашисти", мешканці Західної Європи для них "нацисти і геї". Причому жодної контроверсії вони в цьому не вбачають.

Читайте також: <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2022/11/09/7375470/">Владислав Дутчак з "Азовсталі": Українці – європейці, тільки дикі. Ми готові поставити Росію на місце

"Багато людей із пристрастю"

<р stylе="tехt-аlіgn: rіght; ">
<еm>Whеn Раssіоn Rulеs thе Gаmе / Коли пристрасть править грою
<р>
У Європі досі намагаються обходити тему війни. Ніби люди вірять, що якщо не казати слово "дощ", то його і не буде. Але треба згадати себе. Те, як українці напередодні повномасштабного вторгнення жартували: "давайте вже після вторгнення", "оголосіть всі дати вторгнення". Ми вже на цю тему не жартуємо або робимо це набагато обережніше.
<р>
Так, теми війни, втрат, гибелі цивільного населення, катувань, знущань для Європи дуже тригерні. Навіть фотографії зі зброєю. На деяких зустрічах нас просили надати армійські фото, але такі, де немає зброї. І навіть просили іноді не приходити у військовій формі, бо це викликає певне занепокоєння. Звісно, ми ставилися до того із розумінням. Проте доводилось коректно пояснювати, що Третя світова, по суті, вже йде, і що всі у ній. Немає локального конфлікту через якесь там питання, кому належить та чи інша область.
<р>
Історія України для багатьох на Заході починається, мабуть, з повномасштабного вторгнення. Ми були і є для них ще поки якимось пострадянським явищем, бо ми самі себе ніяк не позиціонували. Це видно хоча б по темі Другої світової. Українці були в багатьох арміях світу, які брали участь у ній. Іноді по різні сторони фронту, але у всіх у них була одна мета – вільна Україна.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/6/4/797740/643b9ас1fb10312bd9е0dс6са245bbес1774630779.jрg" />
"Росіяни нахабно використовують відчуття провини з боку німців у своїх цілях. Але на наших теренах під час Другої світової загинула колосальна кількість українців. Саме тут економічні збитки, руйнування були просто величезними. Проте ми як держава, як нація досі не змогли чітко сформулювати свою участь, роль у тій війні"



<р>
Як би там не було, в європейських країнах і США зацікавленість в Україні, українській культурі зростає. З'являються інститути, курси вивчення української мови. Ті, хто непогано володів російською через потужні представництва РФ за кордоном і взаємодію з ними, тепер свідомо вивчають українську. І для багатьох це – прояв позиції.
<р>
Я відвідував у Нанті чудові виставки сучасного мистецтва, які своїми силами влаштовують наші українці, що там мешкають. І бачив резонанс, який вони викликають серед місцевих. Але російський вплив не щезає, він досі дуже потужний. І тут я маю великі сподівання щодо нашої діаспори.
<р>
Активні українські громади за кордоном – теж наші найкращі люди. Недоречно називати їх "ухилянтами", ще кимось. Об'єктивно більшість з них вже не повернеться. І саме тому треба не відштовхувати їх. Навпаки, разом популяризувати українську культуру, розвивати економічні, євроінтеграційні проєкти.
<р>
Всі сьогодні знаходяться у стресі, люди втомлені. Але я продовжую бачити навколо себе дуже багато людей із пристрастю. Серед бійців, волонтерів, громадських активістів.
<р>
Я бачу, як попри стрес, українці, наприклад, намагаються зберегти ті самі театри – в Києві так важко купити квиток.
<р>
Я бачу, скільки військових не бояться освідчитися, створювати родини, і як максимально романтично вони це намагаються зробити. Як це роблять хлопці, які зазнали тяжких поранень. Як продовжують вести активне життя, займатися з ампутаціями спортом. Все це просто неймовірно. І дійсно надихає.

Читайте також: <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2023/08/03/7413772/">"Багато хто дуже повірив у ЗСУ, але війну без тилу не виграти". 20-річний захисник "Азовсталі" Назарій "Грінка"

Перебороти все, що завгодно

<р stylе="tехt-аlіgn: rіght; ">
<еm>Lеt thе Неаlіng Веgіns / Хай почнеться зцілення
<р>
Зцілення починається з бажання жити.
<р>
У полоні ти вкрай обмежений у ресурсах і не знаєш, чи тебе обміняють. Чи завтра тебе повезуть ще кудись. Але у тебе є ти, є побратими, бажання, натхнення.
<р>
Ти можеш займатися спортом, вивчати англійську. Щось читати. Згадувати про культурне надбання – і світове, і свого народу – та розповідати про це іншим. І коли тобі щось забороняють, примушують не робити, ти маєш у ненасильницький спосіб навпаки не коритися цим обставинам. Збуджувати внутрішні життєві сили, згадуючи про тих, хто вже пройшов цей шлях із гідністю. Про тих самих козаків чи радянських політв'язнів, для яких випробування полоном було однією з чеснот.
<р>
Треба продовжувати боротьбу в будь-якій ситуації. Зміцнювати дух.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/1/3/797741/13е43d09f7620с985d4еfbаdе2f721121774630885.jрg" />
"Українцям не потрібен якийсь особливий шлях. Якщо є дорога, треба просто нею йти, а не щось вигадувати. Треба залишатися самим собою, поважати себе, і тоді інші поважатимуть нас"



<р>
До полону я, чесно кажучи, не розумів слова <а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/аrtісlеs/2023/09/03/7418163/">Василя Стуса: <еm>"Терпи, терпи – <еm>терпець тебе шліфує". Навіщо миритися з чимось? Навіщо терпіти? Але вони про те, що треба завжди зберігати спокій, витримку. Накопичувати внутрішні сили, плекати дух, аби не зрадити своїм переконанням, і заради того, аби просто елементарно вижити.
<р>
Коли ти зраджуєш своїм переконанням, коли підігруєш ворогу, йдеш на поступки за якусь додаткову пайку, цигарку, потім вкрай важко відстояти свої кордони, відстояти себе. Ти розчиняєшся як особистість. І коли ти вже як особистість не існуєш, зберегти життя майже неможливо.
<р>
Лише коли ти – особистість, ти можеш приєднатися до таких, як ти сам. Разом можна перетерпіти всі випробування. Перебороти все, що завгодно.
<р>
<еm>Євген Руденко – УП

<р>
Рівно місяць тому Ізраїль та США розпочали воєнну операцію проти Ірану.

<р>
За тривалістю та кількістю жертв нова війна не дотягує не лише до російсько-українського протистояння, а й навіть до недавніх боїв у Газі. Зате за кількістю залучених держав було встановлено абсолютний рекорд – вже в перші дні.

<р>
Удари іранських ракет і дронів торкнулися Катару, Бахрейну, Кувейту, Об'єднаних Арабських Еміратів, Оману, Саудівської Аравії, Йорданії, Іраку, Азербайджану, Туреччини, Кіпру.

<р>
Іран атакував британських, французьких та німецьких військовослужбовців на Близькому Сході. А блокування Ормузької протоки, через яку проходить 20% усього світового нафтового трафіку, позначилося і на нейтральних країнах, нескінченно далеких від театру бойових дій.


<р>
Загалом ми побачили якщо не початок Третьої світової війни, то принаймні її репетицію. Для України та українців це мало подвійний ефект.


<р>
З одного боку, наші співвітчизники опинилися в нехарактерній ролі глядачів, які спостерігають за чужою війною. Причому тих, хто спостерігає зверхньо – з позиції знавців, які мають право оцінювати новачків і дилетантів.

<р>
Раніше такого відчуття не виникало, оскільки минулими роками бойові дії на Близькому Сході торкалися людей, звичних до війни. Мешканці Ізраїлю, Гази чи Лівану познайомилися із суворою військовою реальністю набагато раніше, ніж сучасні українці.

<р>
Проте місяць тому війна прийшла туди, де на неї зовсім не чекали. Вона раптово увірвалася до царства стабільності, багатства та життєвого комфорту.

<р>
Кадри з іранськими "Шахедами", що атакують хмарочоси Дубая, викликали в нашому суспільстві значно більший резонанс, ніж американо-ізраїльські бомбардування Ірану.

<р>
Зачепивши мирні та благополучні країни Перської затоки, війна знайшла живий відгук у мільйонів українців. Тут і перегукування з нашими спогадами чотирирічної давнини. І можливість по-новому поглянути на вітчизняний досвід, набутий за останні чотири роки. І своєрідна психологічна віддушина, що дозволила трохи відволіктися від своїх військових турбот.

<р>
Україну моментально захлеснула хвиля жартів і мемів: від "Дубайського ТЦК", який переслідує ухилянтів на "Роллс-ройсах", до "ОСББ Бурдж-Халіфа", що збирає гроші на генератор для резервного живлення ліфтів.

<р>
При цьому особливої ​​емпатії до постраждалих арабів наші співвітчизники не відчували. Жителі Катару, Бахрейну чи ОАЕ стали сприйматися не як товариші по нещастю, а радше як персонажі гостросюжетного кіно про чужу війну, яку цікаво порівнювати з російсько-українською.

<р>
Щоправда, з іншого боку, досить швидко з'ясувалося, що війна в Перській затоці – не така вже чужа. Не встигли ми озирнутися, як виявились фактично залученими до неї. І почали всією країною пожинати її плоди.

<р>
Різке зростання світових цін на енергоносії, що дісталося й українських АЗС.

<р>
Додаткові багатомільйонні надходження до бюджету держави-агресора.

<р>
Пом'якшення антиросійських санкцій адміністрацією Дональда Трампа.

<р>
Виснаження американського запасу зенітних ракет, яких Україні й без того хронічно бракувало.

<р>
Інтерес арабських країн до вітчизняних дронів-перехоплювачів.

<р>
Відправлення українських спеціалістів на Близький Схід. І, нарешті, погрози іранського керівництва, яке оголосило Україну "законною військовою ціллю" і навіть послалося на "51 статтю статуту ООН".


<р>
Події навколо Ірану продемонстрували, що справді глобальна війна просто не може залишитися "не нашою".


<р>
Заодно вдалося перевірити на практиці одну популярну тезу, яка вже кілька років циркулює у вітчизняному публічному просторі. Теза про те, що українцям нібито не страшна Третя світова, оскільки ми найкраще на планеті до неї готові.

<р>
Як з'ясувалося, ця думка справедлива лише частково. Так, Збройні сили України успішно освоїли війну ХХІ століття – війну дронів. Наша армія володіє безцінним бойовим досвідом, яким не можуть похвалитися інші країни світу. Воєнні дії в Перській затоці наочно це довели.

<р>
Але, на жаль, "готові краще за інших" ще не означає "справді готові".


<р>
Оскільки світова війна – це історія не лише про володіння сучасною зброєю, а насамперед про економіку.


<р>
Протягом чотирьох років вітчизняний військовий досвід був прив'язаний до відсутності світової війни.

<р>
Варто було перетнути західний кордон України, і нас зустрічав суцільний простір миру. Вільний рух товарів і грошей. Безпечне переміщення вантажів і людей. Невичерпні фінансові ресурси, що дозволяли мирному Заходу не лише задовольняти власні потреби, а й вливати мільярди до українського бюджету.

<р>
Саме такий стан справ допомагав небагатій Україні витримувати тривалий бій із Росією. Саме цей фактор згладжував значну ресурсну перевагу ворога. Саме ця обставина рятувала нас від обтяжливого затягування поясів. Після 24.02.2022 нашим співвітчизникам не довелося познайомитись ні з тотальним товарним дефіцитом, ні з ерзац-продуктами, ні з картковою системою.

<р>
На початку березня 2026-го жителі української столиці стояли в черзі до нової кондитерської "Nаmеlаkа" з незвичайним рожевим інтер'єром: замість того, щоб нудитися в чергах по товари першої необхідності.

<р>
А тим часом у роки Другої світової навіть Швеція та Швейцарія – країни, що залишалися нейтральними – були змушені майже відразу перейти до карткового нормування через колапс європейської логістики.

<р>
У грудні – лютому українці пережили найважчу зиму під час повномасштабної війни з Росією. Однак наше виживання в критичні зимові місяці було безпосередньо пов'язане з миром і спокоєм в інших частинах планети. Із закордонним обладнанням, яке не потрібне іншим країнам і безперешкодно надходило на український ринок. З доступним імпортним паливом, яке живило незліченні генератори по всій Україні.
<р>
І ось для мільйонів наших співвітчизників пролунав тривожний дзвінок.


<р>
Вже зараз негативні наслідки війни в ​​Перській затоці помітно переважують умовний позитив. А якщо ця війна надто затягнеться, то ризики для Києва зростуть у багато разів.


<р>
Ніхто не знає, що робити, якщо ціна енергоносіїв довго триматиметься на високому рівні. Ніхто не знає, як бути, якщо запаси ракет-перехоплювачів, які життєво необхідні Україні, скоротяться до критичного рівня. Проте майже всі розуміють, що за такого розкладу доведеться розпрощатися з надіями на економічне виснаження РФ у найближчому майбутньому.

<р>
Словом, твердження про готовність українців до Третьої світової війни виявилося таким самим відірваним від реальності, як і багато інших вітчизняних бравад. <р>Нам залишається сподіватися, що бойові дії проти Ірану не триватимуть багато місяців чи навіть років. І що нинішня війна на Близькому Сході – це таки репетиція Третьої світової, а не її початок.

<р>
<еm>Михайло Дубинянський