Моїм світом колишеться вітер.
Десь в колисці заснуло маля…
Я ховаюсь від всього світу.
Я – природа, я – ліс, я – земля,
Мене бачать усі,
Разом з тим
Не бачать,
Як проношу свій подих
Дарую вітрам…
Скрізь шляхи малювали удачу
Я була й не була в ній.
Я тут і там

Водночас.

Я заснула як те маля.
І не знаю як, врешті, відкрити очі…
Я – природа, я – ліс, я – земля…

Я — природа.
Я — ліс.
Я — земля.

Чи спитає хто про що я торочу?
Чи відчує, що я — не сплю?
Я прокинутись хочу
Й водночас не хочу.
Я боюсь свого світла —
А раптом я когось спалю?

…………….

Я люблю тебе.
Як колишеться…
Та колиска з малям ще тут.
Я люблю тебе.
Легше дишиться…
Я люблю тебе.
Десь у собі.
Я тут.