Розбуди мене, мам.
Скажи, що пора вже в школу.
Це ж тільки діти бігають
По колу,
Дорослі ж усюди бачать спіраль.
Мамо, навчи мене відпускати
Свій жаль.
Візьми міцно за руку на перехресті,
Щоб перейти дорогу.
Дай мені віру, надію, змогу.
Бачиш же?
Я стараюсь.
Тільки іноді...
Забуваюсь.

Уже доросла.

Доросла до того,
Що сама вже іду по дорозі.
Ти чекаєш мене
На порозі.
А мене
Уже там
Немає.

Мене там,
В минулому,
Тільки іноді щось
Тримає.

Я ж хотіла відчути, як
Відпускає...

Мамо, я вже не дитина,
Це був не сон.
Спогади тануть,
Як промокший картон.

Я вже шукаю свій власний
Дім.
Я хочу, щоб вся моя сутність
Відчулась в нім
У безпеці,
Як серед поля у літній спеці,
Десь у дитинстві, коли весь світ був таким великим.

.....

Сьогодні ж я відчуваю
Диким,
Але...

Від того і вільним, бо я в ньому стала вільніше.

Досвід мій був для того,
Щоб я стала трохи сильніше.

Не дозволяла нікому себе ображати.

Мам, я навчилась себе поважати.

Але, мабуть, від цього і ми з тобою так віддалились.

Новий день вже,
А ми знову одне до одного
Не
Додзвонились.