Якщо хтось не знав, я взагалі професійна сова. Справжня така. Принаймні, все життя була. Для мене прокидатися рано - це тортури, і я лише зусиллями волі якось пережила школу з її ранніми підйомами і все, що було далі. Щоправда, далі, коли випадали такі можливості, все ж старалась якось так організувати день, щоб ліпше засидитись до глибокої ночі, але поспати зранку.

А тут як вийшло? Спочатку кілька років тому я перестала пити алкоголь. Будь-який і взагалі. Потом почались зелені смузі. Далі ще гірше - йога. У моєму колі є попереджені люди, що якщо побачать мене з фінськими палками, то це вже занадто і треба щось робити. Але поки до палок ще не дійшло. Зараз інше.

Одного дня я взяла і прокинулась о восьмій. Без будильника. Потім о 7:30. Потім о 7:00. Сьогодні розплющила очі - на годиннику 6:00. Спати не хочеться. Повалятися теж не хочеться. А що робити далі, я не знаю. Зі мною раніше ніколи такого не бувало. Я якщо вставала рано, то це лише тому, що мені кудись ну дуже було треба. В аеропорт, наприклад, чи щось таке.

Встала з ліжка. Коти такі: еее, ти що? Ми тебе так рано не чекали. Ну але якщо вже так, то няв. Їстоньки!

Погодувала пухнастих. Випила каву. На годиннику 6:15. Що його робити - хто його зна. Досвіду нуль.

І як тепер далі? Я прокидатимусь ще раніше? Коли? О п’ятій? Почну всіх будити? Нарікати на тих, хто довго спить?
Що мені лишається?
Купити сапу, загорнути у ганчірку, штурмувати з нею тролейбус?
Штовхатися у поліклініці?
До речі, нікому там не треба чергу зайняти? Талончик, оце во? Кажіть, якщо що. Я, здається, таке скоро вмітиму.

Сіла поки що писати нові книжки. До речі, купуйте вже наявні. Ще написані, коли я була совою. Бо я так дивлюся, що потім таких вже не буде.