Громадське радіо

<р>Світлана Біла: І почнімо з трактування і використання технічних термінів. Знеструмити – вимикати струм, у першому значенні — припиняти електропостачання. Тобто знеструмлюють лебідки, об’єкт, будинок, район, населений пункт, черги споживачів.
<р>Люди, які мають технічну освіту чи працюють у технічній сфері, пишуть, що знеструмлення є технічно неправильним.
<р>«Вимикають електроенергію — не струм і не світло. Струм ми вимикаємо, коли вимикаємо того чи іншого споживача електроенергії. Напруга в мережі залишається. Тому термін знеструмлення є технічно некоректним».

То як правильно і чому?

<р>Оксана Марченко: Мовознавці й інженери часто дивляться на ті самі слова з різних позицій. Що я маю на увазі? Дописувач пояснює все з точки зору фізики. Його аргументація конкретна в межах наукової картини світу. У фізиці чітко розрізняють терміни. Струм, напруга, потужність, енергія.
<р>І це принципово важливо для професійної точності. Але мовознавство працює трохи інакше. Це наука про живу мову і те, чим послуговуються мовці.
<р>Словник загальновживаної лексики, як от Сум-20, на який ми посилаємося часто, фіксують не наукову істину, а мовну практику. Тобто те, як реально говорять носії мови в побуті. Людська мова не зобов’язана точно відтворювати наукові моделі.
<р>Жива мова завжди спрощує конструкції лексики. Така природа мови. А ми своїм хлопським розумом як говоримо? Вимкнути струм, вимкнути світло, вимкнути електрику.
<р>Хоча з точки зору фізики це звучить як помилка. Ще раз. У технічному сенсі це може виглядати неточно і помилково.
<р>У загальновживаному сенсі це нормативне усталене словосполучення. І це нормальна ситуація. Я ще додам про професійну лексику трохи.
<р>Для того, щоб коректно пояснювати професійну лексику, нам потрібно брати до рук не словник загальновживаних слів, такий як «СУМ» або підручник фізики сьомого класу, а спеціалізовані словники професійної термінології. Вони бувають різні. Бувають ті, які збирають лексику з різних професій, наприклад, робітничих.
<р>А бувають вузькоспеціалізовані – ІТ, медицина, інші професії. Якщо ми говоримо про професійну комунікацію, наприклад, між електриками, справді варто використовувати точні формулювання, зняття напруги, відсутність електропостачання. Але в медіа і побуті, в новинах слово «знеструмлення» є доречним, зрозумілим, нормативним.
<р>Тому питання, як правильно, звучить так: правильно залежно від контексту. У науці діє принцип максимальної точності, у мові принцип зрозумілості і усталеності. Я хочу ще раз підкреслити, це не ситуація, де хтось помиляється. Це ситуація, коли різні люди по-різному описують ту саму реальність. І для мови це характерно, це нормально. Мовці — ми з вами, можемо послуговуватися, скажімо так, неточними вже прям зовсім фразами з точки зору науки.
<р>Коли потрібна точність і науковість у розмові між електриками, будь ласка, тоді, звичайно, ми використовуємо вже лексику, яка не є в загальновживаних словниках, а конкретно в фахових.

Російські кальки

<р>Світлана Біла: Підключати, відключати, включати, виключати, слід замінювати на вмикати, вимикати або під’єднувати, від’єднувати.
<р>Залежно від контексту. Отже, інтернет ми під’єднуємо, від’єднуємо та вмикаємо, вимикаємо? Якими є технічні тонкощі вживання? Які стилістичні відтінки маємо відчувати?
<р>Оксана Марченко: Перш за все, йдемо з цим запитанням до тлумачного словника і починаємо досліджувати. Що таке інтернет? Всесвітня інформаційна комп’ютерна мережа. Мережа. Тлумачимо слово вмикати. З’єднуючи з джерелом енергії, уводити в дію, пускати в хід.
<р>Тепер питання. Чи можна вводити в дію інтернет, тобто мережу? Спрощуємо. В мережі цієї, в інтернета, є кнопка? Чи можна вводити в дію інтернет роутер? В нього кнопка є? Є. Те ж саме з вимикати.
<р>Тобто інтернет-мережу ми вимкнути не можемо.
<р>Тепер щодо під’єднувати. Тлумачення слова наступне. Те саме, що приєднувати. Приєднувати у нас це додавати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимось. Чи можна додаватися до інтернет роутера? Ні.
Чи можна додаватися до інтернет мережі? Так. Об’єднатися, додатися до спільної мережі. Те ж саме з від’єднувати.
<р>Тому інтернет-мережу ми будемо під’єднувати, від’єднувати, а вмикати і вимикати лише те, у чого є кнопочка, тобто будь-який прилад.
<р>Але я ще раз підкреслюю, це нормативна мова. Я нагадую, що у нас є пласт живої мови, де люди між собою говорять. «Інтернет вимкнули» — і всі все розуміють. Відповідно, основна і найважливіша функція мови комунікативна, забезпечена. Тобто взаємодія між людьми, передача інформації була виконана. Люди один одного зрозуміли. Функція мови виконалася. Відповідно, навіть якщо це з точки зору фізики спрощення, — в розмовній мові це допускається.
<р>Загальновживані словники і словники галузеві, це абсолютно, можна сказати, різні словники. Одні у нас трактують так, як вживають мовці слова, лексику, а інші — ті, які вживаються у певній сфері.
<р>Світлана Біла: Як мовно-стилістично правильно систематизувати основні різновиди термінів-варіантів з урахуванням технічних тонкощів, які мають відповідати граматичним та словотвірним нормам української мови?
<р>Люди у соцмережах пишуть, щоб, цитую, «не пудрили їм голови, бо це дратує». Що потрібно для того, щоб вичерпну фахову технічну мову унормувати, упорядкувати?
<р>Оксана Марченко: Важке запитання. Насправді, я розумію людей, які не хочуть заглиблюватися в професійну термінологію. І розумію людей технічної сфери, для яких точність термінів – це принципова справа. Їх можуть рятувати навіть спрощення або неточні вживання. Але для того, щоб технічна мова була справді унормована, упорядкована, потрібно кілька умов. По-перше, і, мабуть, найважливіше – це співпраця фахівців.
<р>Тому що мовознавці не знають усіх наукових точностей і не повинні знати. А інженери не можуть створити словник і унормувати лексику. Тому не битися між собою, а співпрацювати.
<р>Відповідно, якщо є співпраця, народжується словник. Незагальний. Тому що загальний, загально вживаних слів – це завжди жива мова.
<р>Це завжди те, як говорять у побуті. Народжується саме галузевий словник. І по-третє, потрібно узгоджене використання ось цих термінів, вже після того, як з’явився словник, у професійному середовищі, в освіті, в документації, щоб це переходило в медіа.
<р>Ну і найважливіше – це розуміння усіх людей, що мова має різні рівні. І що є нормою для фахівців, не завжди збігається з тим, що говорить суспільство. Тому замість протиставлення – так, правильно, неправильно, тут так, тут не так – варто говорити про доречність.
<р>У професійному середовищі потрібна точність. У повсякденному житті – зрозумілість. Балансуємо. Балансуємо між цими двома основами. Співпрацюємо, і це буде ознакою зрілої мовної культури.
<р>Світлана Біла: У множині, у називному відмінку – два громадянина чи два громадяни? Як правильно і чому? Які іще є приклади?
<р>Оксана Марченко: Ми мусимо пам’ятати про узгодження числівників і іменників. Звучить воно наступним чином, я так спрощено. Якщо говоримо два, три, чотири, то далі іменник іде в множині.

Два, якщо вже така тема, електрики, три електрики, чотири електрики. А далі. П’ять, кого-чого, родовий відмінок — електриків. Але не може бути все так просто.
У нас у слові громадянин є суфікс «ин», який зникає у множині. Громадянин. І правило це не діє.
Що діє? Діє те, що ми ставимо це слово в родовий відмінок однини. Два громадянина, три громадянина, чотири громадянина. Так само зі словами заробітчанин і харків’янин.
Із числівниками два, три, чотири кажемо заробітчанина, чотири харків’янина. Довгий чи тривалий час? Вирази довгий час і тривалий час є синонімами, що означають великий проміжок часу. Але є певні стилістичні відтінки, які потрібно розуміти і використовувати.
Тривалий час частіше використовується для опису процесу. «Вода не закипала тривалий час». Тоді як довгий час — це більш таке емоційне, навантажне слово.
Час може вказувати на суб’єктивне відчуття, наприклад, втоми. З літератури приклад. «Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час». Акцент на негативні емоції. Довгий час очікування. Ось така різниця.
Конструкції використовувати слова та вживати слова. Нормативно і так, і так. Це теж унормовані синоніми, тобто можна говорити і так, і так. Але краще, коли вживають слово «вживають». Це більш стилістично коректно. Хоча можна брати і те, і те.
Переговори чи перемовини? Почнімо з норми. Обидва слова «переговори» і «перемовини» є правильними, але мають різні стилістичні відтінки. Якщо звернутися до академічного «СУМ 20», то перемовини подано як синонім до переговорів. Тобто словник каже, це рівноправні варіанти. Історично слова з коренем «мов» могли мати дещо негативну конотацію, значення. Пуста розмова, переказування, передражнювання. У сучасній мові це значення втратилося. І слово «перемовини» стало нейтральним. Хоча зберігається стилістичний нюанс. І «перемовини» частіше вживаються у живому мовленні, а «переговори» є більш офіційні й усталені. Отож, правило просте. У медіа чи розмові можна й «перемовини», в офіційних документах — краще «переговори».

<р>Світлана Біла: Випічка додала в ціні. Це правильна конструкція?
<р>Оксана Марченко: Ця конструкція — це калька з російської. «Добавила в ціні». Якщо вже говорити про це словосполучення, то краще сказати «додалася в ціні».
<р>Пояснюємо. У «СУМ 20» бачимо тлумачення слова «додатися». Збільшуватися порівняно з чимось.
Відповідно, ціна може збільшитися порівняно з чимось. Додатися, але не додати. Але і цей варіант, якщо чесно, звучить неоковирно, тому вживайте краще «ціни на випічку ростуть», «випічка подорожчала». Це буде стилістично грамотніше.

«Гендерний» чи «ґендерний»?

<р>Багато було розмов у мережі з приводу «гендерний» чи «ґендерний» у публічному просторі.
<р>Можна й досі помітити, що написання цього слова бачимо в різних варіантах. Але це питання було досить вичерпно роз’яснено Національною комісією зі стандартів державної мови. Вони кажуть, що однозначно буде буква «г». Бо це запозичене слово із латинського слова «gеndі», що означає рід, плем’я, стать. І ось ці «g» ми перекладаємо в українську мову буквою «г». Ген, генетика, генерація, генотип.
<р>Тому буква «г» у нас у слові гендерний.
<р>Світлана Біла: Кожен наступний день буде теплішим чи тепліший за попередній? Яким має бути закінчення?
<р>Оксана Марченко: Пригадуємо шкільну програму і ступені порівняння прикметників. Це вищий ступень порівняння, є ще найвищий. Ми зараз говоримо про вищий ступень порівняння. Він твориться суфіксом «ш», «іш», без зайвих ніяких букв. Тому, кажемо, тепліший за попередній.
<р>Або є ще один варіант, який теж буде коректним. Кожен наступний день буде більш теплий за попередній.

«Покликання» чи «посилання»?

<р>Світлана Біла: Чи варто слово «покликання» варіативно використовувати як замінник слів «посилання» і «лінк», що є словами-дублетами?
<р>Оксана Марченко: Я тут провела цілу наукову розвідку. Так, слово «покликання» справді зафіксовано в словниках, виданих вже давно, ще до того, як з’явилися електронні лінки. Але яка різниця між покликанням на архіви чи паперові документи і покликанням на електронний документ? У принципі, різниці немає.
Єдине, що я знайшла – термінологічний словник з інформаційних технологій, де викладено близько півтори тисячі термінів, пов’язаних із програмуванням та інтернет-технологіями. То в ньому слово «покликання» не зафіксовано жодного разу. Є посилання, є лінки, але не покликання.
<р>Тому маємо розуміти наступне. Лексема «покликання» не стала частиною сучасної ІТ-термінології. У технічній документації, інструкціях, програмуванні це слово не використовують і краще уникати.
<р>У стилізованих текстах, ЗМІ, гуманітарних, історичних контекстах, — будь ласка, покликайтеся.
<р>Світлана Біла: Також пишуть, цитую: «Дуже часто чути вислів «зичу вам здоров’я», але «позичене» треба віддати». Вибачте, але «зичити» і «бажати» – це не одне і те ж. А чіткі правила, як?
<р>Оксана Марченко: Чіткі правила дуже чіткі. За словниками, зокрема 20-томним словником української мови, «зичити» означає «бажати». Це нормативне слово. «Зичу здоров’я», «зичу добра» – воно активно вживалося і в класичній літературі. Наприклад, Марко Вовчок писала, «Кланяйся отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага».
<р>Так, «зичити» і «позичити» мають спільний давній корінь «зич», який у праслов’янській мові означав «життя». Але значення слів вже давно розійшлися. «Зичити» – це «бажати», «позичити» – «давати» або «брати в борг». І це зовсім інше слово.
<р>Світлана Біла: Мовці пишуть, що конструкція «мати рацію» – це катастрофа для української мови. Чому? З’ясуємо значення іменника «рація», який є синонімом до прикметника «правий». Який із двох фразеологізмів «мати рацію» чи «бути правим» більше відповідає нормам сучасної української мови, які джерела містять фразеологізми «мати рацію» і «бути правим».
<р>Оксана Марченко: Саме слово «рація» означає «розумна підстава», «обґрунтування чого-небудь». Але у фразеологізмах значення слова часто змінюються. Тому беремо словник фразеологізмів української мови за редакцією Білоноженка, шукаємо там «рацію».
<р>Там, до речі, подано майже вісім тисяч фразеологічних одиниць української мови. І серед них є «мати рацію». «Ви абсолютно маєте рацію. Наша батьківщина повинна ж колись перетворитись на сад», — Довженко писав. Ще можна сказати «мати цілковиту рацію».
<р>Словосполучення «бути правим» у словнику немає, тому це не фразеологізм. Дивимося просте тлумачення. «Правий, який не має або не почуває за собою провини. Який має рацію у чомусь. Невинуватий, безневинний, те саме, що справедливий правильний.
<р>Якщо ми кажемо «він прав», це калька з російською. Краще використовувати «ваша думка слушна» або «ваша правда».
<р>Світлана Біла: Правопис, який Національна комісія зі стандартів державної мови затвердила, на вашу думку, це спрощення чи ускладнення правил? Прошу обґрунтувати. І які приклади можете навести?
<р>Оксана Марченко: Якщо дивитися на правопис 2019 року, з мовознавчого погляду, то перш за все скажу, що йдеться не лише про спростили чи ускладнили правила. Йдеться про повернення мовної традиції після історичного тиску. Нагадаю, у цьому правописі частково відновлені норми харківського правопису 1928 року, які були стерті в радянський період. Історичний контекст, я вважаю, дуже важливий.
<р>Із одного боку, справді, правопис спрощує систему, наприклад, узаконює варіанти на кшталт «проєкт», «проект», «ирій», «вирій». Також наближає написання до живої мови, як от слово «священник», тепер можемо писати з подвоєннями. А з іншого — дещо ускладнює, бо ця ж варіативність «проєкт»-«проект» породжує певну невизначеність.
<р>До того ж повертаються менш звичні слова, як от «етер», чи «катедра», чи «любови», як історично правильні, але не всіма сприймаються як природні.
<р>Те ж саме з фемінітивом. І я тут згадаю Остапа Українця, який слушно зауважує про цей правопис, що це не революція, а радше компроміс. Він не ламає систему, а трохи її коригує, поєднуючи сучасну практику і історичну традицію. Ось така моя думка.
<р>Світлана Біла: Як правильно побудувати фемінітиви до слів «електрик», «енергетик»?
<р>Оксана Марченко: Правильними фемінітивами будуть «електрикиня» та «енергетикиня».
<р> 
<р stylе="tехt-аlіgn: сеntеr;">Слухайте інтерв’ю повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше!

<р> 
<р>Запис У професійному середовищі потрібна точність, у повсякденному житті — зрозумілість, — філологиня спершу з'явиться на Громадське радіо.